Комментарии

  • Презентація 5 грудня 2015 року монографії “Контр-адмірал Степан Максимович Лялько”.
    18.12.2016 13:59
    http://www.fwips.com: http://www.fwips.com

    Подробнее...

     
  • Экспедиция на место расположения ставки германского верховного командования «Верфольф» (Вооруженный волк) в район села Стрижавка, Винницкой области
    21.04.2016 20:40
    " Строительство длилось с осени 1941 г" - а зачем?

    Подробнее...

Наши партнеры

САЙТ О ЦЕЛЕУСТРЕМЛЁННЫХ ЛЮДЯХ, РАДЕЮЩИХ ЗА СВОЁ ОТЕЧЕСТВО
Фордевинд
САЙТ О ЦЕЛЕУСТРЕМЛЁННЫХ ЛЮДЯХ, РАДЕЮЩИХ ЗА СВОЁ ОТЕЧЕСТВО

Мероприятия

2 грудня 2016 року відбувся міжнародний круглий стіл «Як розмінувати українсько-польську історію?»

2 грудня 2016 р., актив громадської організації «Київське військово-історичне товариство» в складі голови ради Чудновця О.М. та заступника голови ради Кущенка Ю.А. прийняв участь в проведенні міжнародного круглого столу«Як розмінувати українсько-польську історію?».Заходи відбулись в Київському готелі Прем’єр Палац на бульварі Т.Шевченка,організатором заходів став Інститут суспільної пам’яті у партнерстві з Центром польських та європейських студій НаУКМА.Міжнародний круглий стіл відбувся удень офіційного візиту Президента України до Польщі.

Метою заходу було сприяти подоланню існуючої прірви між суспільствами та політикумом обох країн в питаннях ставлення до спільного минулого.Учасники обговорили механізми подолання тягаря минулих конфліктів і зменшення їхнього впливу на розбудову відносин між Україною та Польщею в майбутньому.

Особливістю круглого столу є те, що він став майданчиком для спілкування одночасно і істориків, і політиків.

Спікерами на круглому столі виступили:

·         проф. д.і.н. Георгій Касьянов, завідувач відділу новітньої історії та політики Інституту історії України НАН України;

·         Павел Коваль, польський історик та політик, колишній депутат Європарламенту;

проф. ТомашСтриєк, історик і політолог, провідний польський українознавець, науковий співробітник Інституту політичних досліджень ПАН;

·         ТадеушІванський, експерт з української зовнішньої політики, Осередок східних студій (Варшава);

·         Микола Княжицький, народний депутат України, співголова міжпарламентської групи Україна-Польща;

·         проф. д.і.н. Ігор Ільюшин, завідувач кафедри міжнародних відносин Київського славістичного університету. Учасник Українсько-польського форуму істориків;

·         д.політ.н. Владислав Гриневич, провідний науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса НАН України, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

·         Модератором круглого столу виступила Олена Бетлій, аналітик Інституту світової політики, заступниця керівника Центру польських та європейських студій НаУКМА.

 

Інформаційним партнером виступив телеканал «ZIK».

80-а річниця з дня підняття військово-морського прапора на моніторі «Желєзняков»

      06 листопада 2016 року на території Парку Моряків в місті-герої Києві відбулись урочисті заходи, присвячені 80-й річниці з дня підняття військово-морського прапора на моніторі «Желєзняков» (день народження корабля) та 73-ї річниці визволення міста-героя Києва від нацистських загарбників.

     На урочистих заходах були присутні представники керівних органів державної та місцевої влади, народні депутати, ветерани війни та праці, військовослужбовці, духовенство, громадяни та учнівська молодь.

Організаторами заходів виступили Громадська організація «Київське військово-історичне товариство», Благодійна організація «Благодійний фонд «Пам’ятка історії кораблебудування монітор «Желєзняков», Всеукраїнський благодійний фонд пошуку «Пам’ять», МГО «Київський клуб «Червона Зірка» ВІГ Морська піхота Пінської (Дніпровської) військової флотилії та військові ветерани м. Києва.

Історія корабля:

    «Желєзняков» — головний з серії з шести річкових моніторів, побудованих у 1934–1937 роках на заводі «Ленінська кузня» в Києві для Дніпровської військової флотилії. Проект СБ-37 був розроблений конструкторським судно-механічним бюро заводу на чолі з О. Б. Байбаковим і М. М. Бойко.

    Корпус моніторів замовлення СБ-37 — цільноклепаний, з прямими бортами і плоским подвійним дном. Корма з двома тунелями, закінчувалася транцем. Довжина корпусу 50,0 м, ширина — 8,0 м, але відбійний брус шириною 11 см і кринолін, який захищав стерно збільшували найбільші розміри корабля до 51,2×8,22 м. Висота борту — 2,1 метри від 10-го до 100-го шпангоута, поступово зменшується до 1,6 метри від 10-го шпангоута в ніс. Осадка склала 0,885 м при водотоннажності 272/286 тон. Корпус ділився водонепроникними перегородками на 13 відсіків, в яких розміщувалися всі службові і житлові приміщення. На верхній палубі знаходилося тільки озброєння.

     В силуеті «Желєзнякова» домінує башта головного калібру — броньована дев'ятигранна споруда з двома гарматами 102-мм артустановки МК-2-4 (Б-18). Восьмигранна бойова (ходова) рубка висотою 2 метри нерухомо закріплена на 750-мм трубі, що проходить від днища через башту головного калібру. Усередині труби — трап, яким через прорізані в трубі лази можна потрапити з рубки в башту головного калібру або в трюм. На кормовій стінці башти закріплений броньований далекомірний пост, додатково підтримуваний двома укосами. Потрапити в далекомірну рубку з триметровим далекоміром ДМ-3 можна тільки через лаз з башти головного калібру. А на даху бойової рубки обладнаний сигнальний сигнальний місток з 60-см прожектором, за яким розташована фок-щогла з марсовим майданчиком. Висота башти без бойової рубки 2,76 м, по даху далекомірної рубки — 3,92 м. Відстань від лобової до кормової стінки башти 3,75 м.

      Грот-щогла на кормовій переборці 9-го відсіку. Обидві щогли могли вручну завалюватися при проході мостів. В носу і кормі — гарматні середнього калібру (2×1 45-мм баштові установки 41К) і кулеметні (2×1 7,62-мм кулемети Максим) башти. Підпалубні відділення носової та кормової кулеметних башт додатково захищені паливними і водяними цистернами по бортах корпусу. Зенітне озброєння — дві 37-мм установки 70К і 7,62-мм кулемет на турелі.

      Монітор «Желєзняков» був закладений на київській судноверфі «Ленінська кузня» 25 листопада 1934 року. Спущений на воду 25 листопада 1935 року. Військово-морський прапор піднятий 6 листопада 1936 року. Увійшов до бойового складу флоту 27 жовтня 1936. Включений до складу Дніпровської військової флотилії. У 1940 році переданий до Дунайської військової флотилії.

      У перший же день німецького вторгнення 22 червня 1941 року, патрулюючи державний кордон на Дунаї, монітор потрапив під артилерійський обстріл противника. О 4.15 22 червня «Желєзняков» здійснив перший гарматний залп по противнику, обстрілявши ворожий корабель. У першому бою, що тривав майже весь день, артилерією монітора була знищена одна артилерійська батарея і збитий ворожий літак.

      Монітор «Желєзняков» відзначився тим, що до осені 1941 року з шести моніторів Дунайської флотилії уцілів лише він один, інші п'ять кораблів були підірвані власними командами. В перші дні війни корабель підтримував вогнем дії військ уздовж Дунаю. Разом з групою кораблів монітор опинився в тилу противника, однак, незважаючи на всі перешкоди, «Желєзнякову» вдалося вирватися і вийти у відкрите море: 9 липня прорвався в Ізмаїл, 19 липня — в гирло Дунаю і 20 липня прибув до Одеси. У серпні 1941 року брав участь в обороні Миколаєва, Херсону і Очакова. 25 серпня перейшов до Криму.

      25 жовтня 1941 року «Желєзняков» здійснив перехід до Камиш-Бурунської бухти. 21 листопада включений до складу Азовської військової флотилії. У жовтні — листопаді 1941 року брав участь в обороні Керчі, в липні 1942 року обороняв Ростов-на-Дону і Азов, а в серпні 1942 року — гирла Кубані і Темрюка. У серпні 1942 року монітор здійснив прорив з Азовського моря в Поті прорвавшись через Керченську протоку, що контролювалася німцями: корабель звернув з фарватеру, приховано підійшов впритул до ворожого берега і під вогнем батарей противника пройшов по мінних полях. Незважаючи на отримані пошкодження, 3 вересня 1942 року «Желєзняков» дістався до Поті. 14 жовтня 1942 року монітор «Желєзняков» був зарахований до складу Чорноморського флоту.

       До серпня 1943 року монітор знаходився в ремонті. 26 лютого 1943 знову переведений до складу Азовської флотилії, а 13 квітня 1944 — до складу Дунайської флотилії і 30 серпня 1944 року прибув у Ізмаїл. Брав участь у визволенні Румунії, Болгарії, Югославії. За час війни пройшов 40 тисяч кілометрів. На бойовому рахунку має 13 знищених артилерійських і мінометних батарей противника, 4 батальйони піхоти, 2 склади боєприпасів тощо.

      1 грудня 1955 року знов включений до складу Чорноморського флоту. 11 березня 1958 виведений з бойового складу, роззброєний і перетворений на плавучий склад. 10 вересня 1960 року виключений зі списків суден ВМФ у зв'язку з передачею Дунайському пароплавству для     використання як плавпричал.

      У 1965 році на прохання громадських організацій і колективу заводу «Ленінська кузня» було прийняте рішення про відновлення монітора як пам'ятника-меморіалу. За сприяння головнокомандувача ВМФ, а в роки війни командувача дунайської військової флотилії, адмірала флоту Сергія Георгійовича Горшкова корпус корабля був переданий «Ленінській кузні». Заводський музей також отримав від ВМФ усе оригінальне озброєння і обладнання проекту СБ-37, необхідне для повного відновлення монітора. Перегін корабля з Ізмаїльського порту і його реставрація здійснювалися за активної участі одного з колишніх командирів корабля — Кузнєцова — і ветерана заводу, майстра-такелажника Щербакова. 30 червня 1967 року «Желєзняков» був встановлений на постамент в Парку Моряків на набережній Дніпра в Києві. Зовнішній вигляд і оснастка монітора відновлені в тому вигляді, в якому корабель здійснював колись ратні подвиги. Офіційне відкриття корабля-меморіалу на честь його екіпажу відбулося 10 липня 1967.

      Рішенням Київського міськвиконкому № 159 від 27 листопада 1970 року корабель-меморіал «Монітор „Желєзняков“» отримав охоронний статус. Нині пам'ятник екіпажу монітора «Железняков» — пам'ятка історії національного значення (ідентифікаційний номер пам'ятки у томі «Київ» Зводу пам'яток № 432.2).

14 жовтня 2016 року на території села Мала Білозерка Василівського району Запорізької області відбулось відкриття пам’ятного знака

14 жовтня 2016 року, в День Захисника України, громадська організація «Київське військово-історичне товариство», громада села Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, учасники АТО та ветерани Збройних Сил України, провели урочисті заходи по відкриттю пам’ятного знака присвяченого пам’яті уродженця Малої Білозерки – полеглого учасника АТО старшого лейтенанта Зелінського Гавриіла Вікторовича. Пам’ятний знак було встановлено на вулиці, де народився та проживав Зелінський Г.В. (колишня вулиця Кірова, з січня 2016 року - вулиця Зелінського).

 Зелінський Г.В. – старший лейтенант, заступник командира роти з виховної роботи 93-ї окремої механізованої бригади. З початком російської агресії на Сході України, став  волонтером, а пізніше пішов добровольцем в зону бойових дій. Учасник антитерористичної операції, героїчно загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла, так званим «зеленим коридором». Загинув разом з значною частиною бійців бригади. Був ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація – 200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 року. Похований 3 квітня 2015 року  в місті Новомосковськ, Дніпропетровської області.

 Указом Президента України № 553/2015 від 22.09.2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Гавриїл Вікторович Зелінський нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

 Вічна пам’ять та слава, йому та всім загиблим воїнам, які віддали своє життя за нашу Батьківщину та її майбутнє! Герої не вмирають, вони житимуть в наших спогадах, добрих справах в ім’я рідної України.

 На урочистих заходах були присутні представники керівних органів державної та місцевої влади, депутати, ветерани війни та праці, учасники АТО, духовенство, громадяни та учнівська молодь.

 

Організатори заходів: Громадська організація «Київське військово-історичне товариство», Малобілозерська сільська рада, Малобілозерська ЗОШ 1-2 ст., громадські активісти та краєзнавці села Мала Білозерка.

Військово-історичний захід «Шумейкове урочище. 17-18 вересня 2016 року»

     17-18.09.2016 року в урочищі Шумейкове, біля хутора Дрюківщина (15 км від м. Лохвиця), Лохвицького району, Полтавської області пройшла реконструкція легендарного історичного бою Київської оборонної операції осені 1941 року.

      В заходах прийняли участь військово-історичні клуби та групи, з різних міст України, і сусідніх держав Білорусі та Молдови, що реконструюють підрозділи Червоної Армії і Вермахту і підтримують правила проведення заходів, встановлені МГО «Червона Зірка».

Організаторами заходу виступили МГО «Червона Зірка» за підтримки Національного військово-історичного музею України. Учасниками заходів також стали члени громадської організації «Київське військово-історичне товариство». Взяли участь у реконструкції битви, понад 300 бійців-реконструкторів.

       В вересні 1941 року війська Південно-Західного фронту, відходячи з району Києва опинилися повністю оточеними танковими групами Гудеріана і Клейста. Фіналом Київської оборонної операції був бій колони штабу Південно-Західного Фронту в урочищі Шумейкове 20-21 вересня 1941 року. Тут загинув Герой Радянського Союзу, командувач фронтом, генерал-полковник Михайло Петрович Кирпонос. Разом з ним загинули та потрапили в полон сотні командирів і червоноармійців. Лише небагатьом вдалося вижити і вийти з оточення.

Сьогодні, на місці легендарного бою знаходиться величний Меморіальний комплекс, в пам'ять про героїчно загиблих бійців і командирів Південно-Західного Фронту.

 

Дата проведення реконструкції була визначена не випадково. Цей рік об'єднує дві визначні події - 75-та річниця бою в урочищі Шумейкове і 40-річчя відкриття Меморіального комплексу. Починаючи з 1976 року, сюди двічі на рік - 9 травня та 20-21-го вересня з'їжджаються сотні людей. Тому в ці дні Меморіал зібрав понад тисячу учасників реконструкції та глядачів, які приймали участь та спостерігали реконструкцію легендарного бою.

22 червня 2016 року відбулось перепоховання останків воїнів Другої світової війни

       У День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні поблизу села Борщів, що на Київщині, відбулося перепоховання тіл 21–го невідомого воїна, які загинули у вересні 1941 року під час запеклих боїв у Баришевському районі.

       Останки бійців на місці кровопролитних боїв вересня 1941 року у лісі поблизу станції «Березань» знайшли пошуковці ВГО «Закінчимо війну», яка є одним з структурних підрозділів гуманітарного проекту Збройних Сил України «Евакуація-200»,  пошуковці київських громадських організацій та курсантами Національної академії Служби безпеки України, під час пошукових робіт у травні цього року.

       Участь в скорботних заходах взяв Голова СБ України Василь Грицак, представники Управління цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України, а також Київської обласної та районної влади, громадських організацій, учасники Другої світової війни, воїни-афганці, учасники АТО, місцева громада.

       Після проведення мітинга-реквієма останки воїнів урочисто поховали біля Меморіалу «Баришевський котел» - загиблим захисникам міста-героя Києва під час Другої світової війни, неподалік від села Борщів Бориспільського району.

 

13 червня 2016 року відбулась зустріч з учасниками воїнами АТО

         13 червня 2016 року голова ради громадської організації «Київське військово-історичне товариство» Чудновець О.М., перебуваючи в селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області провів зустріч з головою Малобілозерської сільської ради Вовк С.В. та земляками воїнами - учасниками Антитерористичної операції на Сході України. Було прийнято рішення про створення малобілозерського осередку організації, обговорено питання соціальної допомоги нужденним та подальшої взаємодії в громадській діяльності. Також було вирішено спільно з територіальною громадою села Мала Білозерка виготовити і встановити пам’ятний знак присвяченого пам’яті уродженця Малої Білозерки – полеглого героя учасника АТО старшого лейтенанта Зелінського Гавриїла Вікторовича. Пам’ятний знак планується встановити 14.10.2016 року, на вулиці, де народився та проживав Зелінський Г.В. (колишня вулиця Кірова, з січня 2016 року - вулиця Зелінського). 

              Історична довідка:

       Зелінський Г.В. – старший лейтенант, заступник командира роти з виховної роботи 93-ї окремої механізованої бригади. З початком російської агресії на Сході України, став  волонтером, а пізніше пішов добровольцем в зону бойових дій. Учасник антитерористичної операції, героїчно загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла, так званим «зеленим коридором». Загинув разом з значною частиною бійців бригади. Був ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація – 200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 року. Похований 3 квітня 2015 року  в міста Новомосковськ, Дніпропетровської області.

       Указом Президента України № 553/2015 від 22.09.2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Гавриїл Вікторович Зелінський нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

      Вічна пам’ять та слава, йому та всім загиблим воїнам, які віддали своє життя за нашу Батьківщину та її майбутнє! Герої не вмирають, вони житимуть в наших спогадах, добрих справах в ім’я рідної України.

 

Зустріч з головою Малобілозерської сільської ради Вовк С.В.Зустріч з воїнами АТО - малобілозерчанами.Зустріч з воїнами АТО - малобілозерчанами.Зустріч з воїнами АТО - малобілозерчанами.Наш історик-краєзнавець Батій І.О.В Малій Білозерці шанують пам’ять героїв Другої світової війни.Старший лейтенант Зелінський Г.В.Макет таблички на пам’ятний знак.За нами правда!

10 травня 2016 року проведено жалобні заходи по перепохованню загиблого воїна 2-ї світової війни

        В дні 71-річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – 10 травня 2016 року на території Спасо-Преображенської обителі милосердя в урочищі Суха, поблизу села Петрівське, Вишгородського району Київської області відбулись жалобні заходи по перепохованню останків червоноармійця загиблого у 1943 році, під час боїв за визволення міста Києва. Останки безіменного воїна були знайдені на території  Спасо-Преображенської обителі милосердя в лютому 2016 року пошуковцями київських громадських організацій.

15 січня 2016 року відбулось засідання Круглого столу громадських організацій

      15 січня 2016 року відбулось засідання Круглого столу за участю громадських організацій «Київського військово-історичного товариства», Всеукраїнського фонду пошуку «Пам’ять», Київського історико-патріотичного Клубу «Пошук», благодійної організації «Благодійний фонд «Пам’ятка історії кораблебудування монітор «Желєзняков»,Фонду солдатських матерів Шевченківського в м. Києві району та істориків краєзнавці міста та області. На ньому обговорювались питання участі громадських організацій в АТО, а саме: наданні волонтерської допомоги у вигляді медикаментів, продуктів харчування, теплого одягу, предметів санітарії, гігієни та інших предметів побуту. Зосереджувалась увага на участі в військово-патріотичному вихованні молоді, зокрема, в навчальних закладах.

 

      Солдатські матері підтримують участь та допомогу громадських організацій у патріотичному вихованні молоді.За активну участь в пошуковій та волонтерській роботі були вручені пам’ятні нагороди представникам громадських організацій та навчальних закладів.

Круглий стіл розпочав роботу.Голова ради Київського військово-історичного товариства Чудновець О.М.Голова фонду пошуку Пам'ять Крисько М.О.Виступ голови благодійної організації Маринушкіної В.О.Доповідь керівника пошукової групи Вертикаль Жарко В.Г.Історик-краєзнавець з м. Остер Лавренчук П.Я.Виступ Пашинської М.П.

Презентація 5 грудня 2015 року монографії “Контр-адмірал Степан Максимович Лялько”.

5 грудня 2015 р. в м. Переяслав-Хмельницький Київської області, громадська організація «Київське військово-історичне товариство», міський пошуковий клуб «Пам’ять 1941 року» за сприянням Переяслав-Хмельницької міської ради провели презентацію монографії “Контр-адмірал Степан Максимович Лялько”.

Степан Максимович Лялько (1904-1976 рр.) - українець, уродженець м. Переяслава, нині Переяслав-Хмельницький Київської області. Військовий діяч, він пройшов нелегкий та славний шлях від рядового матроса до контр-адмірала. Активний учасник другої світової війни, з 1943-1945 рр. - командир 1 бригади річкових кораблів Дніпровської військової флотилії, а з 1947-1949 рр. – командувач цієї ж флотилії, С.М. Лялько беззаперечно - перший контр-адмірал, уродженець Переяслава (Хмельницького) і уже в цьому заслуговує на вшанування його пам’яті!

По результатам презентації було прийнято рішення по встановленню в місті пам’ятного знаку на вулиці Ленінградській, яка рішенням міської ради № 17-77-VIвід 27.08.2015 р. перейменована в вулицю контр-адмірала Лялька.

 

Делегація Київського військово-історичного товариства відвідала також Переяслав-Хмельницький Клуб юних моряків та побувала на місці встановлення в травні 2010 р. пам’ятного Хреста морякам Пінської та Дніпровської військових флотилій.

 

28 ноября 2015 года на тренировочной базе полка Национальной гвардии Украины "Азов" был презентован танк "Азовец"

         На тренировочной базе и рекрутингового центра полка Национальной гвардии Украины «Азов» в субботу, 28 ноября 2015 г., была представлена новая боевая машина. Как сообщает «Интерфакс-Украина», «инновационный танк» получил название «Азовец». Разработчики боевой машины отметили, что создание проекта стало возможным благодаря усилиям бойцов полка, а также волонтерам и благотворителям.

        Под руководством Н.М. Степанова, бывшего главного конструктора танкового завода им. Малышева, конструкторское бюро полка Национальной гвардии "Азов" провело глубокую модернизацию танка Т-64 в боевую бронированную машину - причем все начинало делаться в кустарных условиях, практически на руинах завода АТЭК в Киеве, где из ничего был создан полноценный производственный цех со станками и оборудованием.

        Заявленный класс "Азовца" – БМПТ (боевая машина поддержки танков). И сама машина построена надежно, качественно. В Украине уже предпринималась попытка создать БМП на базе танка - БМП-64. Однако построенная на заводе Малышева машина оказалась не доведенной и до серийного производства не дошла. 

        Современная война показала, что главным ресурсом армии являются люди, и сохранение жизней бойцов стало приоритетной боевой задачей. Поэтому в условиях АТО для боевой машины ключевое значение приобрели надежность и живучесть. "Азовец" полностью отвечает этим требованиям.

        Защищенность у "Азовца" от основных поражающих факторов - противотанковых ракет, мин и гранатометов - совершенно беспрецедентная на пост-советском пространстве. Конструкторы за основу взяли танк Т-64, с него сняли башню, и разместили экипаж в бронированной капсуле. На танковую броню смонтировали еще одну броневую коробку, внешнюю, Никаких триплексов - только видеокамеры. Тандемная динамическая защита "Нож" и "Дуплет" закрывает весь корпус и, прежде всего лобовые и боковые проекции, поскольку современные ПТРК типа "Корнет" и "Гермес" российского производства поражают бронеобъект, в том числе и с верхней полусферы. На машине установлено 500 ЭДЗ. Особое внимание уделено противоминной защите. При подрыве на противотанковой мине экипаж гарантированно уцелеет. 

        На танк установлены 2 башни. Одна с двумя авиационными пушками 23 мм ГШ-23 скорострельностью больше 3000 выстрелов в минуту, вторая - ракетная с 2 типами ракет (тип "Стугна" и "Корсар"). Два боевых модуля позволяют операторам иметь сектор обзора на 180 градусов. Также на «Азовце» базируются 2 БПЛА, будет и панорама с тепловизионным каналом. Управляет боевой машиной экипаж из четырех человек.

         БМПТ "Азовец" для Украины необходим. Теперь нужно провести всесторонние полевые испытания машины. И было бы правильно наладить если не крупносерийное, то хотя бы малой серий производство таких боевых машин. Эта техника позволит радикально сократить боевые потери, особенно, если она будет применяться в составе подразделений однотипных машин. Такие БМПТ нужны на фронте, ведь тонкостенные БМП и БТР, которые прошиваются из всех видов оружия, морально и физически устарели. Теперь защита жизни воина - главная ценность.

        Двухбашенный танк "Азовец" создается для боев в городских условиях и может пройти технические испытания с участием госкомиссии уже через месяц. А в 2016 г. может пойти в серийное производство для нужд Нацгвардии и Вооруженных сил Украины.

        В добрый путь! Слава Украине!

Поиск

Статистика

Счетчик