Комментарии

  • Экспедиция на место расположения ставки германского верховного командования «Верфольф» (Вооруженный волк) в район села Стрижавка, Винницкой области
    21.04.2016 20:40
    " Строительство длилось с осени 1941 г" - а зачем?

    Подробнее...

     
  • ПОИМЁННЫЕ АЛФАВИТНЫЕ СПИСКИ ЭКИПАЖА КАНОНЕРСКОЙ ЛОДКИ «ВЕРНЫЙ» ПИНСКОЙ ВОЕННОЙ ФЛОТИЛИИ НА ПЕРИОД С 22.06. ПО 25.08.1941 ГОДА
    08.03.2016 14:20
    Сын Осетрова Федора Семеновича Командир Б/ч 5 ...

    Подробнее...

Наши партнеры

САЙТ О ЦЕЛЕУСТРЕМЛЁННЫХ ЛЮДЯХ, РАДЕЮЩИХ ЗА СВОЁ ОТЕЧЕСТВО
Фордевинд
САЙТ О ЦЕЛЕУСТРЕМЛЁННЫХ ЛЮДЯХ, РАДЕЮЩИХ ЗА СВОЁ ОТЕЧЕСТВО

Мероприятия

6 грудня 2017 р. - прем’єра художнього фільму «Кіборги», картини про героїзм українських військових

6 грудня 2017 р. - в День Збройних сил України у Києві відбулася прем’єра повнометражного художнього фільму українського режисера Ахтема Сеітаблаєва «Кіборги», картини про героїзм українських військових, захисників Донецького аеропорту під час війни з російськими агресорами на Донбасі.

Сценарій написаний Наталією Ворожбит. Кінострічка є одним з переможців 8-го конкурсного відбору Держкіно. Загальна вартість кінофільму оцінюється в майже 48 мільйонів гривень. Зйомки розпочалися 9 лютого 2017 р. на знімальному майданчику розташованному у селі Крюківщина Київської області. Частина матеріалу відзнята в Чернігівській області: на Гончарівському військовому полігоні відтворили сцени танкових боїв, а на злітно-посадковій смузі запасного Чернігівського аеродрому - екстер'єр аеродрому. 

Військовими консультантами «Кіборгів» стали реальні українські герої: Кирило Недря з позивним «Доцент», в реальному житті - кандидат наук, Андрій Шараськін з позивним «Богема» - актор, режисер, боєць Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», Євген Жуков, позивний «Маршал», який зараз очолює патрульну поліцію України, Євген Межевікін з позивним «Адам», Герой України, Олександр Тріпак, позивний «Редут», який декілька місяців очолював захист Донецького аеропорту, а також член нашої громадської організації  «Київське військово-історичне товариство» Андрій Швачко, історик-реконструктор. Зйомки стрічки завершились у квітні 2017 р.

Фільм розповідає історію одного двотижневого бойового чергування у вересні 2014 р. Добровольча група військових уперше приїжджає до Донецького аеропорту ім. Сергія Прокоф'єва. Стратегічно важливий об'єкт на цей момент уже чотири місяці захищають українці в умовах постійної війни.

Доброволець із позивним «Мажор» (актор Макар Тихомиров) - музикант та син багатіїв, що потайки втік на війну. Він намагається зрозуміти свою роль на цій війні, саму війну, і що буде після неї. Разом з ним ще шестеро головних героїв з позивними «Серпень» (актор В'ячеслав Довженко), «Гід» (актор Роман Ясіновський), «Субота» (актор Андрій Ісаєнко), «Марс» (актор Олександр Піскунов), «Старий» (актор Віктор Жданов) та «Псих» (актор Костянтин Темляк) - вояків, чиї праобрази базовані на реальних історіях оборонців аеропорту.

Художній фільм «Кіборги» - історія не про війну, а про сучасних героїв, які творять нашу нову Україну. Слава Героям! Герої не вмирають!

28 листопада 2017 року у Києві відбулася перша українська міжнародна конференція з морської безпеки

Україна є великою європейською морською державою, вона має власні економічні інтереси на морі і  відповідно, потребує засобів щодо захисту останніх. Україна має чи не найбільший в Європі морський кордон протяжністю у 1355 км (1056, 5 км - Чорне море, 249,5 км - Азовське і 49 км - Керченська протока), а також 200-мильну виключну (морську) економічну зону площею 72 тис кв км, з суверенним правом  щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів, а також здійснення інших видів економічної діяльності. 

28 листопада 2017 року в Київському готелі Radisson Blu Hotel на Подолі  відбулася Перша Українська Міжнародна конференція з морської безпеки, як спільний захід Міжнародного Центру стратегій безпеки і оборони  (ICSDS) і ВМС ЗС України у партнерстві  з Центром інформації і документації НАТО, ДК «Укроборонпром», Українським Інститутом майбутнього, БО «Фундація Вільні Люди», ТОВ «ЮА.РПА», The Jamestown Foundation, Radisson SAS.

У роботі Конференції брали участь представники командування  ВМС ЗС України, Уряду України,  ГШ ЗСУ, Офісу НАТО в Україні, Посольства США в Україні, дипломатичного корпусу,  військового аташату,  ДПС України, громадянського суспільства, українські та іноземні експерти, представники ЗМІ тощо. Передусім, серед іноземних учасників  конференції слід відзначити наступних: Марі Йованович, Надзвичайний та Повноважний Посол США в Україні, Барбора Маронкова, директор Центру інформації і документації НАТО, Глен Ховард, президент Jamestown Foundation (США),  Александер Вінніков, Голова представництва НАТО в Україні, Деніел У.Двоер, контр-адмірал,  начальник  штабу командування ВМС США в Європі, Північній Африці та 6-го флоту США, Явуз Кілік, контр-адмірал ВМС Туреччини, вищі та старші офіцери низки флотів країн НАТО тощо.

- Україна має статус морської держави завдяки своєму вагомому внеску у морську безпеку: участі у регіональних ініціативах у Чорному морі, у морських операціях під проводом НАТО і Європейського Союзу, розвитку мореплавства, вивчення Світового океану, а також завдяки сприятливому географічному положенню. Жодна прибережна країна ніколи не буде суверенною, якщо вона не матиме і не розвиватиме свої Військово-Морські Сили, - зазначив під час відкриття конференції Командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України віце-адмірал Ігор Воронченко.

Надзвичайний та Повноважний посол США в Україні Марі Йованович наголосила, що міжнародна спільнота вчинила дуже правильно, коли акцентувала свою увагу на підтримці зусиль України у відновленні її територіальної цілісності та суверенітету.

- Незаконна окупація Криму та бойові дії на Донбасі - це були перші ознаки порушення міжнародного права, - додала вона.

В рамках конференції присутні обговорили безпекові зміни в Чорноморському регіоні, регіональні і глобальні соціально-політичні та економічні наслідки викликів безпеці в Чорноморському регіоні та Чорноморську політику НАТО.

Члени ради ГО «Київське військово-історичне товариство» Володимир Заболоцький і Олександр Капшук були акредитовані на цей поважний захід та надали змогу ознайомитись з матеріалами конференції.

Виступ віце-адмірала Ігоря Воронченко.Міжнародна конференція з морської безпеки.Міжнародна конференція з морської безпеки.Міжнародна конференція з морської безпеки.Виступ посла США в Україні Марі Йованович.Міжнародна конференція з морської безпеки.Radisson Blu Hotel на ПодоліМіжнародна конференція з морської безпеки.Міжнародна конференція з морської безпеки.Міжнародна конференція з морської безпеки.

Виставка сучасного українського озброєння та військової техніки 22.08-27.08.2017 р.

22 та 23 серпня 2017 р. фотокори громадської організації «Київське військово-історичне товариство» Латишев Р.М. та Гордієнко С.В. відвідали на Хрещатику, виставку сучасного українського озброєння та військової техніки. Виставка має назву «Міць нескорених», в її експозиції 67 одиниць бойової техніки та озброєнь – зенітні ракетні комплекси, самохідні артилерійські установки, гармати, танки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, вантажні та санітарні автомобілі.

Начальник озброєння Збройних сил України генерал-майор М.М. Шевцов, повідомив, що зазначені зразки були спеціально перевезені до Києва і вся ця техніка після святкових заходів має бути передана українським військовим на Донбасі. На виставці розміщені і основні зразки техніки, яка вже виконує завдання у зоні бойових дій, і такі, які лише пройшли випробування на полігонах, – наприклад, самохідна легкоброньована платформа Тритон-0104.

31.07.2017 р. зустріч з настоятелем Храму Миколи Чудотворця на воді

31 липня 2017 р. в Храмі Миколи Чудотворця на воді, що знаходиться на Подолі (м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 8a), члени ради громадської організації «Київське військово-історичне товариство» провели зустріч з настоятелем Храму о. Сергієм Дороховим. Були обговорені питання, які стосуються ролі церкви і громадських організацій в загальній роботі по відновленню духовності, патріотизму і збереженню культурної спадщини.

Відбулось нагородження учасників зустрічі.

Біля Храму Миколи Чудотворця на воді.В Храмі Миколи Чудотворця.Зустріч з настоятелем Храму о. Сергієм.Літургія в Храмі Миколи Чудотворця.Крисько А.П., Кущенко Ю.А., о. Сергій Дорохов, Чудновець О.М.Храм Миколи Чудотворця на воді, вигляд з київської набережної.

02 липня 2017 р. - День Військово-Морських Сил Збройних Сил України

02 липня 2017 р. громадська організація «Київське військово-історичне товариство» разом з членами других громадських організацій, моряками - ветеранами, воїнами АТО, Збройних Сил та побратимами, які небайдужі до військового флоту відзначили День Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

Відсвяткували цю подію на території музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» в с. Нові Петрівці. Нашу громаду з святом особисто привітав директор музею Вікован І.П., а також почесний консул Грузії в Україні Букурадзе З.В. Святкування пройшло в дружній і товариській атмосфері, також були відзначені пам’ятними нагородами та подарунками активісти організації.

Нехай здоров'я буде міцним, небо - безхмарним, а море - спокійним!

У нас є флот! І буде! Слава Україні!

13.06.2017 р. відвідування військово-братського меморіального комплексу «Лінія Вотан»

13 червня 2017 р. голова ради громадської організації «Київське військово-історичне товариство» Чудновець О.М. разом з громадськими активістами с. Мала Білозерка Мащенком Я.І., Батієм І.О. та Батієм О.І. відвідали військово-братський меморіальний комплекс «Лінія Вотан».

Військово-братський меморіальний комплекс «Лінія Вотан», знаходиться в районі с. Благодатне (до 2016 р. – Чапаєвка, до 1945 р. - Вейнау) Токмацького району Запорізької області. Меморіал, присвячений загиблим під час прориву німецької оборонної лінії «Вотан» восени 1943 р. Тут перепоховані останки воїнів, які загинули на Пришибських висотах під час Другої світової війни. Завдяки праці пошуковців з Токмацького районного військово-історичного пошукового товариства «Вотан», Бердянського військового загону «Полігон» та Мелітопольського військово-пошукового загону «Відродження» знайдено велику кількість останків солдатів, а також військове спорядження, з якого було зроблено частину пам'ятників меморіалу.

Меморіальний комплекс відкритий в 2005 р. за оцінками журналістів і досі не має аналогів в Україні - це підсумок багаторічної пошукової роботи експедицій Асоціації пошукових загонів Запорізької області в рамках проекту «Незакінчена війна»

Кажуть, що тут, на висотах, взяття яких тривало близько 30 днів, щодня гинули більше півтисячі людей. Німці зі своїх позицій бачили наступаючих наших бійців, як на долоні. І з методичною пунктуальністю їх розстрілювали.

Відразу після звільнення прості жінки-колгоспниці збирали на полях тіла наших вояків і ховали їх у братські могили. Залишали таблички. Але в 50-х роках все братські могили раптом разом зрівняли з землею. Місцевим жителям сказали, що поховання перенесли в більш великі спільні братські могили. А насправді владі не сподобалося: мовляв, що це таке через кожні півкілометра чергова братська могила ?!

В останні роки ці поховання стали виявляти пошукові загони, які займаються пошуком останків солдат минулої війни.

На сьогоднішній день меморіал являє собою великий комплекс всіляких будівель, пам'ятників, ділянок зелених насаджень, різних комунікацій і складної системи алейок, доріжок, ступенів, 50 гранітних хрестів і різних стел з іменами загиблих розташувалися на південному схилі так званих Пришибських висот. Центральна експозиція - радянський солдат з похиленою головою, а на бетоні прості слова: «Ми пам'ятаємо про вас».

Пам'ятник у формі зламаного посередині рожевого бутона присвячений 32 дівчатам віком од 17 до 20 років, чиї рештки тут також перепоховані. Дослідники припускають, що дівчата належали до радянського штрафбату, розстріляного тут нацистами в вересні 1943 р.

Всього на меморіалі в Благодатному перепоховано більш ніж 1 050 вояків.

29 січня 2017 року - День пам'яті героїв Крут

29 січня 2017 р. українці вшанували події кінця січня 1918 р., коли молоді захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху - бій під Крутами.

В цей день всі небайдужі зібрались на цьому святому місці вшанувати пам'ять героїв.

Основними заходами із відзначення пам’ятної дати стало проведення мітингу-реквієму на території Меморіального комплексу «Пам’яті Героїв Крут». У рамках заходу було проведено покладання квітів до меморіалу, поминальна литія у пам’ять про загиблих за рідну землю та відтворено військово-історичну реконструкцію бою.

Учасники заходів, серед них були і члени ГО «Київське військово-історичне товариство» мали можливість оглянути об’єкти меморіалу та експозицію про бій під Крутами у контексті Української революції 1917-1921 років, яка розташована у чотирьох музейних вагонах. Цього року один з головних лейтмотивів урочистостей із відзначення подвигу Героїв Крут - вшанування пам’яті бійців АТО, які теж загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

У штабному вагоні (біля паровоза) розташована тематична експозиція, присвячена сучасним героям України, що захищають нашу Вітчизну від російського агресора.

Трагічна загибель молодих українських патріотів під Крутами стала символом героїзму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну.

    Історична довідка:

День пам'яті героїв Крут. 29 січня 1918 р. на залізничній станції Крути в Чернігівській області 300 молодих старшин та юнкерів Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького разом із бійцями Помічного студентського куреня Січових стрільців, студентами столичних вишів та гімназистами старших класів, захищаючи підступи до Києва, вступили в нерівний бій з п’ятитисячною армією більшовиків під командуванням Михайла Муравйова, яка в числі інших вела наступ на Українську народну республіку.

Точна кількість загиблих студентів офіційно ніде не зафіксована. За свідченнями учасників подій, було вбито понад 250 осіб з української сторони. Відомі імена тільки 28 студентів, яких взяли в полон і розстріляли. Їх тіла пізніше були урочисто перепоховані на Аскольдовій могилі в Києві.

У часи СРСР події під Крутами або замовчувалися, або обростала міфами і здогадками. В основному це звинувачення на адресу Центральної Ради і українського військового командування, які допустили загибель 300 юнкерів і студентів. Але жоден з істориків не написав про те, що бій під Крутами був перемогою, а не поразкою: ціною своїх життів юнкери, студенти і вільні козаки затримали наступ противника на два дні. Це дало можливість придушити в місті повстання більшовиків, не дати противнику з ходу захопити Київ, а також вчасно підписати мирний договір з Німеччиною та її союзниками.

Однак остаточно наступ більшовиків зупинити не вдалося. Скоро Центральна Рада змушена була евакуюватися з Києва. Але перед цим, 22 січня вона видала Четвертий Універсал, в якому повідомляла про створення незалежної української держави.

В 2006 р. на станції Крути відкрили Меморіал пам'яті героїв Крут. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки сім, на якому встановлено 10-метрова червона колона - копія колон фасаду Червоного корпусу Київського національного університету ім. Т.Шевченка, звідки було більшість увічнених студентів-героїв. Також меморіальний комплекс включає в себе каплицю. Поблизу пам'ятника викопано озерце у формі хреста.

Офіційно День пам’яті героїв Крут почали відзначати після того, як 29 січня 2007 р. Президент України Віктор Ющенко підписав Указ № 15/07 від 29 січня 2007 р. «Про вшанування пам’яті героїв Крут».

2 грудня 2016 року відбувся міжнародний круглий стіл «Як розмінувати українсько-польську історію?»

2 грудня 2016 р., актив громадської організації «Київське військово-історичне товариство» в складі голови ради Чудновця О.М. та заступника голови ради Кущенка Ю.А. прийняв участь в проведенні міжнародного круглого столу«Як розмінувати українсько-польську історію?».Заходи відбулись в Київському готелі Прем’єр Палац на бульварі Т.Шевченка,організатором заходів став Інститут суспільної пам’яті у партнерстві з Центром польських та європейських студій НаУКМА.Міжнародний круглий стіл відбувся удень офіційного візиту Президента України до Польщі.

Метою заходу було сприяти подоланню існуючої прірви між суспільствами та політикумом обох країн в питаннях ставлення до спільного минулого.Учасники обговорили механізми подолання тягаря минулих конфліктів і зменшення їхнього впливу на розбудову відносин між Україною та Польщею в майбутньому.

Особливістю круглого столу є те, що він став майданчиком для спілкування одночасно і істориків, і політиків.

Спікерами на круглому столі виступили:

·         проф. д.і.н. Георгій Касьянов, завідувач відділу новітньої історії та політики Інституту історії України НАН України;

·         Павел Коваль, польський історик та політик, колишній депутат Європарламенту;

проф. ТомашСтриєк, історик і політолог, провідний польський українознавець, науковий співробітник Інституту політичних досліджень ПАН;

·         ТадеушІванський, експерт з української зовнішньої політики, Осередок східних студій (Варшава);

·         Микола Княжицький, народний депутат України, співголова міжпарламентської групи Україна-Польща;

·         проф. д.і.н. Ігор Ільюшин, завідувач кафедри міжнародних відносин Київського славістичного університету. Учасник Українсько-польського форуму істориків;

·         д.політ.н. Владислав Гриневич, провідний науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса НАН України, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

·         Модератором круглого столу виступила Олена Бетлій, аналітик Інституту світової політики, заступниця керівника Центру польських та європейських студій НаУКМА.

 

Інформаційним партнером виступив телеканал «ZIK».

80-а річниця з дня підняття військово-морського прапора на моніторі «Желєзняков»

      06 листопада 2016 року на території Парку Моряків в місті-герої Києві відбулись урочисті заходи, присвячені 80-й річниці з дня підняття військово-морського прапора на моніторі «Желєзняков» (день народження корабля) та 73-ї річниці визволення міста-героя Києва від нацистських загарбників.

     На урочистих заходах були присутні представники керівних органів державної та місцевої влади, народні депутати, ветерани війни та праці, військовослужбовці, духовенство, громадяни та учнівська молодь.

Організаторами заходів виступили Громадська організація «Київське військово-історичне товариство», Благодійна організація «Благодійний фонд «Пам’ятка історії кораблебудування монітор «Желєзняков», Всеукраїнський благодійний фонд пошуку «Пам’ять», МГО «Київський клуб «Червона Зірка» ВІГ Морська піхота Пінської (Дніпровської) військової флотилії та військові ветерани м. Києва.

Історія корабля:

    «Желєзняков» — головний з серії з шести річкових моніторів, побудованих у 1934–1937 роках на заводі «Ленінська кузня» в Києві для Дніпровської військової флотилії. Проект СБ-37 був розроблений конструкторським судно-механічним бюро заводу на чолі з О. Б. Байбаковим і М. М. Бойко.

    Корпус моніторів замовлення СБ-37 — цільноклепаний, з прямими бортами і плоским подвійним дном. Корма з двома тунелями, закінчувалася транцем. Довжина корпусу 50,0 м, ширина — 8,0 м, але відбійний брус шириною 11 см і кринолін, який захищав стерно збільшували найбільші розміри корабля до 51,2×8,22 м. Висота борту — 2,1 метри від 10-го до 100-го шпангоута, поступово зменшується до 1,6 метри від 10-го шпангоута в ніс. Осадка склала 0,885 м при водотоннажності 272/286 тон. Корпус ділився водонепроникними перегородками на 13 відсіків, в яких розміщувалися всі службові і житлові приміщення. На верхній палубі знаходилося тільки озброєння.

     В силуеті «Желєзнякова» домінує башта головного калібру — броньована дев'ятигранна споруда з двома гарматами 102-мм артустановки МК-2-4 (Б-18). Восьмигранна бойова (ходова) рубка висотою 2 метри нерухомо закріплена на 750-мм трубі, що проходить від днища через башту головного калібру. Усередині труби — трап, яким через прорізані в трубі лази можна потрапити з рубки в башту головного калібру або в трюм. На кормовій стінці башти закріплений броньований далекомірний пост, додатково підтримуваний двома укосами. Потрапити в далекомірну рубку з триметровим далекоміром ДМ-3 можна тільки через лаз з башти головного калібру. А на даху бойової рубки обладнаний сигнальний сигнальний місток з 60-см прожектором, за яким розташована фок-щогла з марсовим майданчиком. Висота башти без бойової рубки 2,76 м, по даху далекомірної рубки — 3,92 м. Відстань від лобової до кормової стінки башти 3,75 м.

      Грот-щогла на кормовій переборці 9-го відсіку. Обидві щогли могли вручну завалюватися при проході мостів. В носу і кормі — гарматні середнього калібру (2×1 45-мм баштові установки 41К) і кулеметні (2×1 7,62-мм кулемети Максим) башти. Підпалубні відділення носової та кормової кулеметних башт додатково захищені паливними і водяними цистернами по бортах корпусу. Зенітне озброєння — дві 37-мм установки 70К і 7,62-мм кулемет на турелі.

      Монітор «Желєзняков» був закладений на київській судноверфі «Ленінська кузня» 25 листопада 1934 року. Спущений на воду 25 листопада 1935 року. Військово-морський прапор піднятий 6 листопада 1936 року. Увійшов до бойового складу флоту 27 жовтня 1936. Включений до складу Дніпровської військової флотилії. У 1940 році переданий до Дунайської військової флотилії.

      У перший же день німецького вторгнення 22 червня 1941 року, патрулюючи державний кордон на Дунаї, монітор потрапив під артилерійський обстріл противника. О 4.15 22 червня «Желєзняков» здійснив перший гарматний залп по противнику, обстрілявши ворожий корабель. У першому бою, що тривав майже весь день, артилерією монітора була знищена одна артилерійська батарея і збитий ворожий літак.

      Монітор «Желєзняков» відзначився тим, що до осені 1941 року з шести моніторів Дунайської флотилії уцілів лише він один, інші п'ять кораблів були підірвані власними командами. В перші дні війни корабель підтримував вогнем дії військ уздовж Дунаю. Разом з групою кораблів монітор опинився в тилу противника, однак, незважаючи на всі перешкоди, «Желєзнякову» вдалося вирватися і вийти у відкрите море: 9 липня прорвався в Ізмаїл, 19 липня — в гирло Дунаю і 20 липня прибув до Одеси. У серпні 1941 року брав участь в обороні Миколаєва, Херсону і Очакова. 25 серпня перейшов до Криму.

      25 жовтня 1941 року «Желєзняков» здійснив перехід до Камиш-Бурунської бухти. 21 листопада включений до складу Азовської військової флотилії. У жовтні — листопаді 1941 року брав участь в обороні Керчі, в липні 1942 року обороняв Ростов-на-Дону і Азов, а в серпні 1942 року — гирла Кубані і Темрюка. У серпні 1942 року монітор здійснив прорив з Азовського моря в Поті прорвавшись через Керченську протоку, що контролювалася німцями: корабель звернув з фарватеру, приховано підійшов впритул до ворожого берега і під вогнем батарей противника пройшов по мінних полях. Незважаючи на отримані пошкодження, 3 вересня 1942 року «Желєзняков» дістався до Поті. 14 жовтня 1942 року монітор «Желєзняков» був зарахований до складу Чорноморського флоту.

       До серпня 1943 року монітор знаходився в ремонті. 26 лютого 1943 знову переведений до складу Азовської флотилії, а 13 квітня 1944 — до складу Дунайської флотилії і 30 серпня 1944 року прибув у Ізмаїл. Брав участь у визволенні Румунії, Болгарії, Югославії. За час війни пройшов 40 тисяч кілометрів. На бойовому рахунку має 13 знищених артилерійських і мінометних батарей противника, 4 батальйони піхоти, 2 склади боєприпасів тощо.

      1 грудня 1955 року знов включений до складу Чорноморського флоту. 11 березня 1958 виведений з бойового складу, роззброєний і перетворений на плавучий склад. 10 вересня 1960 року виключений зі списків суден ВМФ у зв'язку з передачею Дунайському пароплавству для     використання як плавпричал.

      У 1965 році на прохання громадських організацій і колективу заводу «Ленінська кузня» було прийняте рішення про відновлення монітора як пам'ятника-меморіалу. За сприяння головнокомандувача ВМФ, а в роки війни командувача дунайської військової флотилії, адмірала флоту Сергія Георгійовича Горшкова корпус корабля був переданий «Ленінській кузні». Заводський музей також отримав від ВМФ усе оригінальне озброєння і обладнання проекту СБ-37, необхідне для повного відновлення монітора. Перегін корабля з Ізмаїльського порту і його реставрація здійснювалися за активної участі одного з колишніх командирів корабля — Кузнєцова — і ветерана заводу, майстра-такелажника Щербакова. 30 червня 1967 року «Желєзняков» був встановлений на постамент в Парку Моряків на набережній Дніпра в Києві. Зовнішній вигляд і оснастка монітора відновлені в тому вигляді, в якому корабель здійснював колись ратні подвиги. Офіційне відкриття корабля-меморіалу на честь його екіпажу відбулося 10 липня 1967.

      Рішенням Київського міськвиконкому № 159 від 27 листопада 1970 року корабель-меморіал «Монітор „Желєзняков“» отримав охоронний статус. Нині пам'ятник екіпажу монітора «Железняков» — пам'ятка історії національного значення (ідентифікаційний номер пам'ятки у томі «Київ» Зводу пам'яток № 432.2).

14 жовтня 2016 року на території села Мала Білозерка Василівського району Запорізької області відбулось відкриття пам’ятного знака

14 жовтня 2016 року, в День Захисника України, громадська організація «Київське військово-історичне товариство», громада села Мала Білозерка Василівського району Запорізької області, учасники АТО та ветерани Збройних Сил України, провели урочисті заходи по відкриттю пам’ятного знака присвяченого пам’яті уродженця Малої Білозерки – полеглого учасника АТО старшого лейтенанта Зелінського Гавриіла Вікторовича. Пам’ятний знак було встановлено на вулиці, де народився та проживав Зелінський Г.В. (колишня вулиця Кірова, з січня 2016 року - вулиця Зелінського).

 Зелінський Г.В. – старший лейтенант, заступник командира роти з виховної роботи 93-ї окремої механізованої бригади. З початком російської агресії на Сході України, став  волонтером, а пізніше пішов добровольцем в зону бойових дій. Учасник антитерористичної операції, героїчно загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла, так званим «зеленим коридором». Загинув разом з значною частиною бійців бригади. Був ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація – 200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 року. Похований 3 квітня 2015 року  в місті Новомосковськ, Дніпропетровської області.

 Указом Президента України № 553/2015 від 22.09.2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Гавриїл Вікторович Зелінський нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

 Вічна пам’ять та слава, йому та всім загиблим воїнам, які віддали своє життя за нашу Батьківщину та її майбутнє! Герої не вмирають, вони житимуть в наших спогадах, добрих справах в ім’я рідної України.

 На урочистих заходах були присутні представники керівних органів державної та місцевої влади, депутати, ветерани війни та праці, учасники АТО, духовенство, громадяни та учнівська молодь.

 

Організатори заходів: Громадська організація «Київське військово-історичне товариство», Малобілозерська сільська рада, Малобілозерська ЗОШ 1-2 ст., громадські активісти та краєзнавці села Мала Білозерка.

Поиск

Статистика

Счетчик