Комментарии

  • Экспедиция на место расположения ставки германского верховного командования «Верфольф» (Вооруженный волк) в район села Стрижавка, Винницкой области
    21.04.2016 20:40
    " Строительство длилось с осени 1941 г" - а зачем?

    Подробнее...

     
  • ПОИМЁННЫЕ АЛФАВИТНЫЕ СПИСКИ ЭКИПАЖА КАНОНЕРСКОЙ ЛОДКИ «ВЕРНЫЙ» ПИНСКОЙ ВОЕННОЙ ФЛОТИЛИИ НА ПЕРИОД С 22.06. ПО 25.08.1941 ГОДА
    08.03.2016 14:20
    Сын Осетрова Федора Семеновича Командир Б/ч 5 ...

    Подробнее...

Наши партнеры

САЙТ О ЦЕЛЕУСТРЕМЛЁННЫХ ЛЮДЯХ, РАДЕЮЩИХ ЗА СВОЁ ОТЕЧЕСТВО
Фордевинд
САЙТ О ЦЕЛЕУСТРЕМЛЁННЫХ ЛЮДЯХ, РАДЕЮЩИХ ЗА СВОЁ ОТЕЧЕСТВО

События и люди

14 жовтня 2017 р. у м. Вінниці відкрили перший в Україні пам’ятник Головному Отаману Військ та Флоту УНР, Голові Директорії Симону Васильовичу Петлюрі

14 жовтня 2017 р., у День українського козацтва, Захисника України та річниці створення Української повстанської армії у м. Вінниця було відкрито пам’ятник Головному Отаману Військ та Флоту УНР, Голові Директорії Симону Васильовичу Петлюрі.

Автором композиції є родина вінницьких скульпторів: Володимир Оврах і його сини –Роман та Андрій Оврахи. Пам’ятник виготовлено з бронзи у натуральну величину. Композиційно Симон Петлюра сидить на лавці, тримаючи у руках карту України. На ній вирізняються дві головні позначки – Вінниця як Тимчасова Столиця УНР, та Київ – столиця держави, що тимчасово окупована більшовицькими військами.

Основою ідеї формату пам’ятника стала відома фотографія, зроблена у 1919 р. у Кам’янці-Подільському. Розкладена на колінах карта стала художнім доповненням історичного образу видатного державного діяча.

Пам’ятник розмістився на подвір’ї Вінницького обласного радіо (вул. Симона Петлюри, 15). В період, коли Вінниця вперше отримала статус Тимчасової Столиці Української Народної Республіки (лютий – березень 1919 р.), у стінах будинку містилось Міністерство пошт і телеграфів УНР. З 7 травня до 19 червня 1920 р. в будівлі перебувала Військово-похідна Канцелярія Головного Отамана.

Згодом на наступний день, 15 жовтня в рамках заходів до Дня захисника України у Вінниці відбулася унікальна реконструкція історичних подій осені 1919 р. Вперше в Україні було відтворено бій періоду визвольних змагань «Дієва Армія Української Народної Республіки – Збройні Сили Півдня Росії». Фестиваль військово-історичної реконструкції «Жива історія: Вінниця – столиця УНР» організовано громадськими організаціями «Честь і Слава» та «Вінницьке історичне товариство».

Відтворений бій увійшов в історію України страшним словосполученням «Чотирикутник смерті». Це історичний термін, яким характеризують ситуацію українських національних сил восени 1919 р., коли УНР опинилась в оточенні білогвардійських, більшовицьких та польських військ. Четвертою «воюючою» стороною умовно називають епідемію тифу, від якої гинуло українське військо. Задля порятунку вояцтва Української Галицької Армії її командування приймає рішення підписати сепаратні договори з денікінцями, згодом – з більшовиками. Дієва армія УНР приймає рішення продовжувати збройну боротьбу в партизанській формі та йде в рейд тилами ворога (Перший Зимовий похід).

У реконструкції взяло участь близько сотні реконструкторів з Вінниці, Києва, Хмельницького, Одеси, Чернігова. В цих заходах брали участь і члени громадської організації «Київське військово-історичне товариство».

Наш фотокор Андрій Швачко, люб'язно надав фото з місця подій.

    Історична довідка:

Петлюра Симон Васильович - український державний, військовий та політичний діяч. Народився у передмісті Полтави 10 (22) травня 1879 р. Походив із давніх козацьких і священицьких родин. По завершенні бурси у віці 13-ти років розпочав навчання — спочатку в церковнопарафіяльній школі, згодом у Полтавській духовній семінарії (1895-1901).

У 1900 р. вступив в революційну українську партію. З тих пір почалася його активна партійна діяльність. Трохи пізніше виступив одним із засновників, а потім і лідерів соціал-демократичної робітничої партії. Коли ж в 1917 р. була проголошена УНР, недовго пропрацював в уряді на посаді військового секретаря. Від 28 червня - 31 грудня 1917 р. Симон Петлюра член Генерального секретаріату Української Центральної Ради на посаді Генерального секретаря з військових справ. У січні-лютому 1918 р. сформував Гайдамацький Кіш Слобідської України і енергійно взяв участь у пригніченні більшовицького повстання в Києві..

З листопада 1918 р. Симон Петлюра Головний Отаман військ УНР. У 1918 р., після державного перевороту Скоропадського, біографія Симона Петлюри стала відома як найяскравіший представник опозиції режиму диктатури. Після відновлення УНР, управління було передане Винниченко. А в лютому 1919 р. майже вся повнота влади перейшла до Петлюри. 9 травня 1919 - 10 листопада 1920 р. Симон Петлюра голова Директорії УНР. За період правління Петлюри було зроблено кілька реформ, в основному військових. Він сформував армію, яка виступала проти захоплення України Червоною Армією. Проводячи війну з Польщею, програв, після чого емігрував з УНР в 1920 р. Потім з Польщі Петлюра переїхав до Угорщину, Австрію, Швейцарію, Францію. У жовтні 1924 р. оселився в Парижі, де організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував виконувати обов’язки голови Директорії УНР і Головного Отамана УНР.

Вбито 25 травня 1926 р. анархістом Ш. Шварцбардом, який нібито помстився за членів сім’ї, убитих в період єврейських погромів (більшість дослідників вважають, власне він був агентом радянського ОГПУ, а помста вважається тільки приводом). Крім усього цього, збереглися низка документів, підписаних Петлюрою і націлених проти тих, хто чинив погроми.

Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі. 40 польських генералів, в день похорону Симона Петлюри, віддаючи шану великій людині і діячу, стали на коліна в костьолі у Варшаві.

На 72-му році перестало битися серце В.І.Різника

(15.07.1946 – 12.10.2017 рр.)

На 72-му році перестало битися серце Почесного жителя міста Мелітополя Володимира Івановича Різника.

Володимир Іванович Різник народився 15 липня 1946 р. у селі Веселянка Комишуваського (нині Запорізького) району в сім’ї давнього козацького роду. Свій трудовий шлях розпочав у 1970 р. лікарем-епідеміологом Приазовської районної санепідемстанції. Володимир Іванович протягом з 1978 по 2012 роки - працював головним санітарним лікарем Мелітополя.

З січня 2013 р. - завідувач Мелітопольським відділенням обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України. В.І. Різник – краєзнавець, талановитий знавець та дослідник історії рідного краю, медицини та садівництва Мелітопольщини. Голова правління ГО «Спілка краєзнавців Мелітопольщини». Він - ініціатор створення двосерійного телефільму «Зірка Корвацького». Автор ідеї та керівник проекту створення фотоальбому «Мелітополь ХХ століття», історичного фотоальманаху «Північна Таврія на поштових листівках ХХ століття», автор численних наукових робіт та книг.

У 1986 р. Володимир Іванович брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров'я», грамотами МОЗ, орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня, медаллю «За особистий вклад в збереження пам’яток військової історії».

Громадська організація «Київське військово-історичне товариство» висловлює глибокі співчуття рідним, близьким і колегам Володимира Івановича. Пам'ять про світлу людину і справжнього ГРОМАДЯНИНА завжди залишиться в наших серцях!

24 серпня 2016 року у Києві відбувся військовий парад в честь 25-ї річниці незалежності України

      У Києві пройшов військовий парад на честь 25-ї річниці незалежності України. По Хрещатику проїхало 200 одиниць військової техніки, пройшли 4 тис. військових різних родів військ.

      У параді брали участь військовослужбовці морської піхоти, повітряно-десантних військ, сил спеціальних операцій, а також бійці Нацгвардії, прикордонники, поліція. Крім того, в параді взяли участь представники армій Польщі і Литви, які перебувають у складі україно-польсько-литовської бригади.

      Також по вулиці Хрещатик пройшли маршем курсанти академії внутрішніх справ, академії Нацгвардії, академії Державної прикордонної служби та інших силових відомств. Військові пройшли під музику одного з козацьких маршів у новій формі.

      Хрещатиком проїхали танки, бронемашини, зенітні комплекси «Оса», тактичні ракетні комплекси, самохідні гаубиці, системи реактивного залпового вогню «Град», комплекси «Бук», зенітно-ракетні комплекси «З -300».

 

       Президент Петро Порошенко, звертаючись до учасників АТО, заявив, що незалежність України могла зупинитись на позначці 23, але завдяки українським військовим цього не сталося.

Музей Івана Кожедуба

       5 серпня 2015 року делегація Київського військово-історичного товариства побувала з робочим візитом в місті Шостка Сумської області та відвідала Музей Івана Кожедуба.

       В 2005 р., до 85-річчя прославленого аса тричі Героя СРСР Івана Микитовича Кожедуба Шосткинський державний краєзнавчий музей відкрив новий відділ "Музей І.М. Кожедуба". Музей міститься у приміщенні гуртожитку, де в роки навчання в технікумі проживав прославлений герой.

      В експозиції музею представлені  фотографії, документи, особистості речі І.М. Кожедуба: військова форма, листи, записники, льотна книжка тощо, які були передані музею як самим Іваном Микитовичем, так і родичами героя. Тут знаходяться й авторські книги Івана Кожедуба «Служу Батьківщині», «Вірність Вітчизні».Відвідувачі музею мають можливість озна­йомитися з макетами літаків періоду війни.

        Музей обладнано кіно - та відеотехнікою, яка дає змогу пере­глянути відеофільми про І.М. Кожедуба та документальні кінострічки про Велику Вітчизняну війну. В музеї експонуються роботи художників Шосткинщини та інших регіонів України, які беруть участь у щорічних пленерах на батьківщині героя. У виставковій залі музею  щомісяця влаштовуються тематичні та художні виставки, на яких демонструють свої роботи художники, майстри декоративно-ужиткового мистецтва, різноманітні творчі об’єднання.

        У сквері біля музею, просто неба, створено експозицію бронетехніки, яка налічує 12 одиниць.

        З нагоди 90-річчя від дня народження І. Кожедуба (2010 р.) частину вулиці перейменували на вулицю Кожедуба. І адреса музею стала: вулиця Кожедуба, 1. Але крім будинку № 1 інших номерів цієї вулиці знайти не вдалося.

 

Історична довідка:

 

      Іван Микитович Кожедуб - великий українець і найкращий ас союзників в роки другої світової війни. Іван Кожеду́б - льотчик-винищувач збив 64 літаки противника Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1944, 1945 рр.). Маршал авіації (1985 р.).

      Народився 8 червня 1920 р. в сім'ї церковного старости в селі Ображіївка, Сумська область. Українець. Закінчивши у рідному селі семирічну школу, вступає в 1934 р. до школи робітничої молоді в Шостці. Восени 1936 р. розпочинає навчання в Шосткинському хіміко-технологічному технікумі і одночасно в місцевому аероклубі. У Червоній Армії з 1940 р. У 1941 р. закінчив Чугуївську військову авіаційну школу льотчиків. Служив в ній інструктором.

      Після численних рапортів з проханням відправити на фронт його бажання було задоволено. На фронті з березня 1943 р., коли у складі дивізії прибув на Воронезький фронт. Учасник Курської битви, битви за Дніпро, Нижньодніпровської, Корсунь-Шевченківської та Умансько-Ботошанської наступальних операцій, повітряних боїв на ближніх підступах до Румунії в травні-червні 1944 р., Білоруської, Прибалтійської, Вісло-Одерської, Східно-Померанської, Берлінської наступальних операцій.

      Бойовий рахунок молодший лейтенант Кожедуб відкрив 6 липня в ході битви на Курській дузі, збивши бомбардувальник Ю-87. До кінця війни гвардії майор Кожедуб здійснив 330 бойових вильотів, у 120 повітряних боях збив 64 літаки противника (сюди не входять 2 американських П-51, збиті ним весною 1945 р., які першими напали на нього, напевне прийнявши за гітлерівця). П'ятдесят друга зірка на фюзеляжі - реактивний «мессершмідт», «секретні крила» люфтваффе. Перший в історії реактивної ери літак, збитий в повітряному бою та ще й гвинтовим противником. Це сталося 15 лютого 1945 р. над річкою Одер. Кожедуб збив реактивний винищувач Me-262. Свій останній бій, в якому збив 2 ФВ-190, провів в небі Берліна.

      За всю війну жодного разу не був збитий. Його вважають найкращим асом авіації союзників. Після війни працював на відповідальних посадах у ВПС, у 1950-1953 рр. командував авіадивізією, що воювала в Північній Кореї. У 1956 р. закінчив Військову академію Генерального штабу. З 1964 р. - 1-й заступник командуючого авіацією Московського Військового округу, з 1971 р. працював у центральному апараті ВПС, з 1978 р. - у групі генеральних інспекторів МО СРСР.

      Помер Іван Микитович Кожедуб 8 серпня 1991 р. Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі.

 

      Почесний громадянин міст Бєльці, Чугуїв, Калуга, Куп'янськ, Суми та інших. На батьківщині - у селі Ображіївка встановлено бронзовий бюст І.М.Кожедуба, а також пам'ятний знак на місці будинку, в якому він народився. У містах Суми та Київ встановлені пам'ятники; в місті Шостка Сумської області - бюст. 8 червня 2005 р. в місті Шостка, на честь 85-річчя з дня народження земляка, був відкритий музей І.М.Кожедуба. Меморіальні дошки встановлені: в місті Шостці на будівлі хіміко-технологічного технікуму (нині коледжу), в якому навчався Герой; в Москві на будинку, в якому він жив. Його «Ла-7» (бортовий № 27) експонується в музеї ВПС в Моніно. Ім'ям Героя названі Харківський університет Військово-Повітряних Сил України, Шосткинський хіміко-технологічний коледж, школи в Москві, Ображіївці, Шостці, парк в Сумах, вулиці в Москві, Ображіївці, Сумах, Чугуєві, Шостці. У 2011 р. пасажирському потягу Харків-Суми-Москва № 117/118 Південної залізниці присвоєно ім'я "Іван Кожедуб".

 

23 травня 2015 року пішов із життя Школенко О.М.


Капітан 1-го рангу

Школенко Олексій Михайлович

(29.03.1923 – 23.05.2015 рр.)

 

23 травня 2015 року пішов із життя відважний розвідник, активний учасник бойових дій в роки Другої світової війни, член «Київського військово-історичного товариства» капітан 1-го рангу Школенко Олексій Михайлович

 

Олексій Михайлович пройшов плідний життєвий шлях, повний бойових і трудових подвигів. Він був учасником багатьох історичних подій, захищав Батьківщину в боях від фашистських загарбників. У повоєнні роки трудову діяльність пов'язав з містом-героєм Києвом.  Все своє життя був активним громадянином, приймав участь в ветеранському та громадському русі, до останніх днів життя спілкувався з молоддю, давав настанови, вболівав за долю України.

За свою плідну діяльністьШколенко О.М. був відзначений багатьма нагородами:двома орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни I ступеня, Богдана Хмельницького III ступеня, «За мужність», «За заслуги» III ступеня, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу» та іншими відзнаками.

Світла пам'ять людині, яка своєю працею і добрими справами залишив помітний слід на рідній землі, назавжди залишиться в наших серцях.

     Ми Вас пам’ятаємо Олексію Михайловичу! Земля Вам пухом!

 

10 березня 2015 р. – громадська організація “Київське військово-історичне товариство” стала постійним членом Громадської ради при Адміністрації Державної прикордонної служби України

Громадська рада Адміністрації Державної прикордонної служби України є постійним діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю Адміністрації Державної прикордонної служби України, налагодження ефективної взаємодії Адміністрації Держприкордонслужби з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики.

У своїй діяльності Громадська рада при Адміністрації Державної прикордонної служби України керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також Положення про Громадську Раду при Адміністрації Державної прикордонної служби України.

На сторожі.На засіданні Громадської ради. Чудновець О.М., Тунік В.Ю. та Константинов В.В. На засіданні Громадської ради.На засіданні Громадської ради.На засіданні Громадської ради. Фартушний А.І.На засіданні Громадської ради. Голова ради Бідах В.П.Відзнака служби.

16 декабря 2014 года,на 62-м году жизни, перестало биться сердце нашего товарища, активного члена «Киевского военно-исторического товарищества» ПАНЧЕНКА ВАЛЕРИЯ ИВАНОВИЧА.

16 декабря 2014 года,на 62-м году жизни, перестало биться сердце нашего товарища, активного члена «Киевского военно-исторического товарищества» ПАНЧЕНКА ВАЛЕРИЯ ИВАНОВИЧА.

       Валерий Иванович был опорой семьи, заботливым отцом и любящим мужем, преданным другом, профессионалом в работе и просто добросердечным и отзывчивым человеком.Вечная и светлая память тебе Валерий Иванович. Мы тебя помним и скорбим!

+ Бог да ублажит и упокоит новопреставленного раба Своего в селениях праведных, а нас помилует и спасет!

ЮРІЮ АНАТОЛІЙОВИЧУ КУЩЕНКУ – 55 РОКІВ!

2 жовтня 2014 року заступнику голови ради громадської організації “Київське військово-історичне товариство”

КУЩЕНКУ ЮРІЮ АНАТОЛІЙОВИЧУ виповнилось 55 років!

Вітаємо ювіляра з Днем народження!

Бажаємо міцного здоров’я, благополуччя, родинного затишку, земного щастя та безхмарного неба. Нехай усі Ваші справи будуть вдалими,

а Вашим кораблям - сім футів під кілем!

28 серпня 2014 року у Києві відбувся військовий парад до Дня Незалежності України

      У Києві на Хрещатику відбувся військовий парад присвячений 23-річниці Незалежності України, яким командував генерал-лейтенант Анатолій Пушняков - командувач Сухопутних військ ЗСУ.

       Хрещатиком пройшли новітні зразки військової техніки, виготовлені в Україні: БТР-3, БТР-4Е, броньовані автомобілі "Дозор", а також РСЗВ "Град", РСЗВ "Смерч", комплекси зенітно-повітряної оборони "Оса", "Точка-У", "С-300". Вся ця техніка відразу після параду буде спрямована в зону проведення АТО.

        У параді взяли участь понад 2500 військовослужбовців та курсантів, частина з яких також після завершення святкування поїде в зону проведення АТО. Виступаючи перед присутніми, президент України Петро Порошенко заявив, що події останніх місяців увійдуть в підручники історії як Вітчизняна війна 2014 року.

Умер Игорь Слисаренко

 

20 декабря 2013 года скоропостижно скончался  известный украинский журналист и телевизионный ведущий Игорь Слисаренко. Ему было всего 47 лет.
Игорь Юрьевич Слисаренко родился 12 апреля 1966 года в Черниговской области в городе Щорс.
В 1990 году окончил факультет журналистики Киевского государственного университета имени Шевченко. Обучался в Лондонской школе экономики и политических наук, имеет научную степень кандидата по политологии (тема диссертации — «Политологический анализ и прогноз в освещении международной тематики средствами массовой информации»). Основатель международной журналистики в независимой Украине.
Слисаренко активно работал на украинском телевидении, сотрудничал с рядом изданий, а также преподавал журналистику в нескольких столичных вузах.

Игорь всегда выступал на защиту человеческого достоинства и исторической памяти.
Мы все, кто знал Игоря, глубоко скорбим и выражаем самые сердечные соболезнования его родным и близким. Он был настоящим  ЧЕЛОВЕКОМ и ГРАЖДАНИНОМ! Земля ему пухом!

Поиск

Статистика

Счетчик