Комментарии

  • Презентація 5 грудня 2015 року монографії “Контр-адмірал Степан Максимович Лялько”.
    18.12.2016 13:59
    http://www.fwips.com: http://www.fwips.com

    Подробнее...

     
  • Экспедиция на место расположения ставки германского верховного командования «Верфольф» (Вооруженный волк) в район села Стрижавка, Винницкой области
    21.04.2016 20:40
    " Строительство длилось с осени 1941 г" - а зачем?

    Подробнее...

Наши партнеры

САЙТ О ЦЕЛЕУСТРЕМЛЁННЫХ ЛЮДЯХ, РАДЕЮЩИХ ЗА СВОЁ ОТЕЧЕСТВО
Фордевинд
САЙТ О ЦЕЛЕУСТРЕМЛЁННЫХ ЛЮДЯХ, РАДЕЮЩИХ ЗА СВОЁ ОТЕЧЕСТВО

Мероприятия

8 листопада 2014 року святкування Дня визволення селища Ворзель Київської області від фашистських загарбників.

     В рік 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників члени громадської організації «Київське військово-історичне товариство» прийняли участь в святкуванні визволення селища Ворзель від фашистських загарбників. Програма заходів святкування складалась:

·       Велопробіг на честь визволення Ворзеля;

·       Похід для учнівської та студентської молоді місцями бойової слави Ворзельського підпілля;

·       Святковий ярмарок та виставка народних умільців селища;

·       Перегляд документально-публіцистичного фільму «Останній герой»;

·       Екскурсія по музею історії та культури “Уваровський дім”;

·       Урок мужності, майстер-клас з розбирання-збирання зброї;

·       Урочистий мітинг та відзначення активістів;

·       Козацький куліш та святковий концерт.

 

Історична довідка:

                            Діяльність Ворзельського підпілля та визволення Ворзеля

         Селище перебувало під окупацією понад 2 роки – з 22 серпня 1941 року до 6 листопада 1943 року. З перших днів окупації в селищі існувала підпільна антифашистська група, причому її організаторами були ворзельські школярі на чолі з В. Нацевичем. Їм тоді було по 14–16 років. Через півроку активної диверсійної діяльності до юних ворзельських патріотів було прикріплено відповідальних з підпільного райкому. З часом кількість членів підпілля зросла до 30 осіб, причому більшість з них були підлітки та юнацтво 15–18 років. Керівництво усією диверсійною та конспіративною діяльністю підпілля здійснював В. Нацевич, якому у 1941 році було всього 14 років. Його накази беззастережно виконували усі члени групи, навіть ті, котрим було вже за 50.

За час діяльності ворзельські підпільники доправили у партизанські загони 60 осіб, 4 станкових кулемети, 8 автоматів, кілька десятків гвинтівок та пістолетів, велику кількість набоїв та гранат; підірвали 3 залізничних мости та 4 ешелони; загітували перехід до партизанів 11 поліцаїв разом з начальником поліції м. Ірпеня Литвином; вбили понад 200 фашистів; виконали багато диверсій – обриви зв’язку на залізниці, розклеювання листівок, саботаж серед населення та ін.

         6 вересня 1943 року, за два місяці до приходу радянських військ, фашисти схопили й по-звірячому закатували після відмови видати інших підпільників членів ворзельського підпілля мати та дочку М.В. та Н.О. Білостоцьких, І.С. Ситника та П.І. Трегубова. Також були схоплені та страчені підпільники О.В. Горійчук та О.І. Гурко – вчителі ворзельської школи. Решта підпільників поставили собі за мету помститися за закатованих товаришів, і за першої ліпшої нагоди знищувати фашистів та поліцаїв.

         У ніч з 5 на 6 листопада 1943 року бойова група ворзельського підпілля на чолі з В. Нацевичем у кількості 12 бійців-підлітків та 10 мешканців Кичеєвого напала із засідки на барак, що знаходився на території санаторію «Зірка» неподалік нинішнього монументу на честь заснування Ворзеля (флюгер-паротяг), де був розквартирований загін власівців кількістю 150-200 осіб. Саме вони перед цим здійснили 6 вересня жахливу страту підпільників. Напіводягнені власівці побігли вулицями Ворзеля в бік Кичеєвого. За ними гналися підпільники. Власівці добігли до поодинокого будинку на полі неподалік кичеївського цвинтаря, залягли й зайняли оборону. Саме у цьому будинку два місяці тому вони катували М.В. та Н.О. Білостоцьких. Тут і відбувся бій, у якому підпільники знищили весь загін власівців, а семерих забрали у полон, перевели через лінію фронту, яка проходила вже неподалік Ворзеля, і здали командуванню 1-го Гвардійського окремого кавалерійського дивізіону 1-го Червонопрапорного корпусу ім. Г.І. Котовського.

          Підпільники також передали відомості про стан справ у селищах Ворзель, Кичеєво та селах Михайлівці-Рубежівці, Козинцях та Діброві-Ленінській і повернулися до Ворзеля. За звітом командира цього військового підрозділу І.Х. Остапенка «бойова група на чолі з В. Нацевичем дезорганізувала оборону німців, що дало можливість врятувати ці населені пункти, які повинні були бути повністю знищені власівцями під час відступу».

         6 листопада 1943 року вищеназвані населені пункти були без бою зайняті радянськими військами. Таким чином, ворзельські підпільники-підлітки врятували населення Ворзеля, Кичеєво, Михайлівки-Рубежівки, Козинців та Діброви-Ленінської від повного знищення.

       Одразу після звільнення члени підпільної організації Мороз Ю.І. та Терехов В.Ю. пішли до лав діючої армії і полягли у боях з фашистами, а багато членів Ворзельського підпілля, які були молодші за віком, стали бійцями Ворзельського загону винищувального батальйону громадського порядку Києво-Святошинського РВ МВС (ком. В. Нацевич). Вони знешкодили 40 зрадників, дезертирів та фашистських диверсантів.

        У 1945 році ворзельських підпільників було нагороджено: медаллю «За відвагу» – Білостоцька Н.О. (посмертно), Горак В.В., Горійчук О.В. (посмертно), Гурко О.С. (посмертно), Копачевський Е.І., Ситник І.С. (посмертно); медаллю «За бойові заслуги» – Анохін М.І., Зубко О.С., Левандовський І.І., Махов М.О., Мороз Ю.І., Находов Ф.В., Терехов Ю.Ю. (посмертно), Терехов В.Ю.

18 жовтня 2014 року у селі Пилява Вишгородського району Київської області відбулось перепоховання 33 бійців та командирів радянської армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни на території Київської та Житомирської областей

          18 жовтня  2014 р. у селі Пилява Вишгородського району  Київської області відповідно до Плану заходів, присвячених 70-річчю звільнення України від фашистських загарбників, за участю Вишгородської районної державної адміністрації (в.о. голови Савенок В.В.), пошукових організацій Українського благодійного фонду пошуку співвітчизників «Пам’ять» (голова Крисько М.О.), громадської організації «Київське військово-історичне товариство» (голова ради Чудновець О.М.), членів Ради Організації ветеранів України, працівників Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» (директор Вікован І.П.), громадськості Вишгородського району Київської області, а також міста-героя Києва провели перепоховання радянських воїнів на території Музею–меморіалу пам’яті воїнів, жителів села Пилява (куратори-депутати Богданівської сільської ради Таран В.В. та Зубенко І.В.).
         За всіма воїнськими почестями і за християнськими звичаями було перепоховано останки 33 бійців та командирів, яких пошуковці повернули з небуття. Один з них: солдат Петров Андрій Миколайович, 1918 р.н., уродженець с. Ольгино Степновського району Ставропольського краю до цього часу значився як зниклий без вісті. Щодо двох воїнів, Ушакова і Миті Федоровича, які загинули у 1941 р., захищаючи м. Малин Житомирської області продовжуються додаткові пошукові роботи, решта воїнів залишились невідомими.
З перших днів Великої Вітчизняної війни на захист Батьківщини стали і громадяни села Пилява, а ті, що лишилися дома, замінили їх на роботі в колгоспі. В серпні 1941 р. село було  окуповане фашистами. Гітлерівці ввели жорстокий режим масового терору, розстрілювали мирних жителів, відправляли на каторжні роботи до Німеччини. Проте жителі не скорилися, розгорнули діяльність підпільники, які були зв'язані з партизанами загону ім. Чапаева, а також з підпільниками Дитятківської групи, очолюваної Юрченком та Дорошенком. Розповсюджували листівки, збирали відомості про сили окупантів, діставали зброю для партизанів і підпільників. Про це говорили ветерани, жителі села, представники Вишгородської районної адміністрації, Гомон В.А. - заступник голови Комісії у справах колишніх партизанів при Верховній Раді України, Школенко О.М. - комісар Димерського партизанського загону.
           З великою увагою та інтересом слухали учасників акції, розглядали експонати музею-меморіалу школярі-пошуковці с/ш № 239 м. Києва, студенти Військового інституту Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Ми зобов’язані віддати належне тим, хто не повернувся з війни або страждає від ран вже після її закінчення, ми не можемо забувати про героїв війни, про майбутнє наших дітей, внуків, які зобов’язані знати історичну правду про минуле Батьківщини. Без минулого немає майбутнього. Пошук захисників та визволителів України в роки Великої Вітчизняної війни продовжується…

28 вересня 2014 року на території села Мала Білозерка Василівського району Запорізької області відбулось встановлення і освячення поклонного хреста

З нагоди 230-річчя заснування села Мала (Верхня) Білозерка, 130-річчя заснування церковного приходу в честь Великомученика і цілителя Пантелеймона, а також в світлу пам'ять засновників і священиків приходу на території села Мала Білозерка Василівського району Запорізької області – 28 вересня 2014 року, відбулись урочисті заходи по встановленню і освяченню поклонного хреста.

Ініціаторами встановлення поклонного хреста виступила громадська організація «Київське військово-історичне товариство» при підтримці Малобілозерської сільської ради, громадських активістів та краєзнавців села Мала Білозерка.

18 июля 2014 г. состоялся круглый стол «Сохраним памятник военной истории монитор «Смоленск» («Краков»)

Общественная организация “Киевское военно-историческое товарищество” и Черниговский поисковый военно-патриотический клуб «Днепровцы», провели 18 июля 2014 г. круглый стол «Сохраним памятник военной истории монитор «Смоленск» («Краков»), посвященный героическому кораблю польского и советского военно-морского флота речному монитору «Краков» - «Смоленск».

Круглый стол был проведен в Консульском Отделе Посольства Польши (Республики Польша) г. Киев, ул. Богдана Хмельницкого, 60, при поддержке и непосредственном участии Посольства Республики Польша в Украине, Украинского благотворительного фонда поиска «Память» и военных историков Польши и Украины.

По результатам встречи был принят совместный план мероприятий по сохранению останков монитора «Смоленск» («Краков»).

21 июня 2014 года в селе Пилява Вышгородского района Киевской области проведен торжественный митинг-реквием посвященный 73-летию начала Великой Отечественной войн и памяти по погибшим воинам во время войны

В Украине уже несколько лет существует музей военной техники времен Великой Отечественной войны и послевоенного периода, который находится в селе Пилява Вышгородского района Киевской области. Это территория знаменитого Лютежского плацдарма, с которого Красная Армия в ноябре 1943 года совершила операцию по освобождению столицы Украины города Киева. Здесь в братской могиле села Пилява покоится 262 красноармейца Красной Армии. По свидетельствам старожилов, здесь шли упорные бои, и село переходило из рук в руки трижды за время боев за Киев.

Музей военной техники, под открытым небом, и мемориальный комплекс по погибшим воинам создан инициативной группой возглавляемой А.В. Тараном и местными жителями. Военная техника находится в живописном уголке: в сосновой роще, практически на берегу Киевского моря. Все экспонаты находятся в прекрасном состоянии, ухожены и состоят на балансе государства.

21 июля 2014 г. на территории музея у памятника по погибшим воинам, инициативная группа по восстановлению мемориального комплекса, Всеукраинский благотворительный фонд поиска «Память», общественная организация “Киевское военно-историческое товарищество”, Европейский Форум Мира при поддержке Вышгородской государственной администрации и ветеранов войны и труда провели торжественный митинг-реквием посвященный 73-летию начала Великой Отечественной войн и памяти по погибшим воинам во время войны.

Тема войны как нельзя актуальна именно сейчас, когда в Украине идет настоящая война против фашиствующего зла, ползущего с востока, и гибнут наши граждане. Помнить историю, осознать цену, которую заплатили наши деды и прадеды за свободу, и строить наше будущее - наш долг! Слава Украине! Героям Слава!

 

Историческая справка: Название: Село Пилява. Статус: село Вышгородского района, входит в состав Богдановского сельского совета. Расположение: в 4 км от села Богданы. Население по переписи 2001 года составляло 42 человека. Площадь: 51 гектар. Водоемы: р. Тетерев, Киевское водохранилище. Год образования: неизвестно. История: По легендам название села произошло от названия профессии первых поселенцев, основным занятием которых было пиление леса. Время основания неизвестно, но на окраине Пилявы были выявлены поселения эпохи неолита и бронзового века. В 1864 году в селе насчитывалось 168 жителей. Во время коллективизации в Пиляве был создан колхоз «Пролетарий». В годы ВОВ по территории села проходил фронт. В братской могиле в Пиляве похоронен 263 солдат, погибшие при освобождении села от немецко-фашистских захватчиков осенью 1943 году. К середине 80-х здесь была восьмилетняя школа, которая была закрыта из-за малого количества школьников. Почтовый индекс — 07300. Телефонный код — 4596.  

Митинг памяти, посвященный 104-летию со дня рождения первого командира монитора «Железняков»

25 мая 2014 года общественная организация «Киевское военно-историческое товарищество» совместно с ветеранами Военно-Морского Флота города Киева провели митинг памяти, посвященный 104-летию со дня рождения первого командира монитора «Железняков» капитан-лейтенанта Маринушкина Александра Семеновича. Инициатором мероприятия выступила дочь прославленного командира – Викета Александровна Маринушкина. Данное мероприятие прошло в Парке моряков на Рыбальском полуострове у борта героического монитора. После выступления участников митинга, были возложены цветы к кораблю-памятнику монитору «Железняков», памятнику-мемориалу «Морякам героической Днепровской военной флотилии», а также спущены венки на воду в память всех погибших моряков в годы Великой Отечественной войны.

 

Историческая справка:

Маринушкин Александр Семенович – капитан-лейтенант, командир монитора «Железняков». Родился 25.05.1910 г. в с. Ольхи Ухоловского района Рязанской губернии. В ВМФ с 1932 г., в 1936 г. окончил ВВМУ им. Фрунзе в Ленинграде. Член ВКП(б) с 1931 г. Исключён из чл. ВКП(б) в 1943г. В марте 1938 г. с должности командир МН «Жемчужин», назначается временно исполнять должность командира МН «Железняков» ДВФ. С июня 1938 г. - командир МН «Железняков». 19.10.1940 г. приписан в ДуВФ. 17.12.1941 г. приписан в Керченской ВМБ ЧФ. Приписан в Азовской военной флотилии - дата не указана (так в док.). 07.12.1942 г. по необоснованным обвинениям был арестован и осуждён к 10 годам ИТЛ с лишением воинского звания капитан-лейтенанта. 22.03.1943 г. уволен из ВМФ по ст.44, но осенью 1943 г. по личной просьбе был направлен в действующую Армию. Воевал в морском штрафном батальоне ЧФ. В январе 1944 г. пропал без вести (погиб смертью храбрых) при высадке десанта в районе Керчи. Основание: ЦАМО, донесение № 19740 с – 1947 г. 21.09.1966 г. реабилитирован. Приказ НКВМФ № 0633 от 22.03.1943 г. об его увольнении по ст.44 п.«б» отменён. Приказом МО № 01687 от 02.11.1966 г. исключён из списков офицерского состава ввиду смерти. Воинское звание: лейтенант (с 1936г.), ст. лейтенант (с 04.03.1939г.), капитан-лейтенант (с 06.11.1941г.).

104-летие со дня рождения капитан-лейтенанта Маринушкина А.С. - командира монитора «ЖЕЛЕЗНЯКОВ».Капитан-лейтенант Маринушкин А.С.Выступает Маринушкина В.А.Слова ветеранов.У борта легендарного монитора «ЖЕЛЕЗНЯКОВ».Флаги приспустить. Венки памяти на воду!Мы их помним!У памятника МОРЯКАМ ГЕРОИЧЕСКОЙ ДНЕПРОВСКОЙ ВОЕННОЙ ФЛОТИЛИИ.Памятник МОРЯКАМ ГЕРОИЧЕСКОЙ ДНЕПРОВСКОЙ ВОЕННОЙ ФЛОТИЛИИ.Корабль-памятник героический монитор «ЖЕЛЕЗНЯКОВ».

9 травня 2014 р. відбулось урочисте відкриття на фасаді храму «Св. Миколи Чудотворця на водах» меморіальної дошки морякам Дніпровської військової флотилії Героям Радянського Союзу

      В рік 69-ї річниці Великої Перемоги, громадська організація «Київське військово-історичне товариство» та ветерани Дніпровської військової флотилії м. Києва при підтримці Українського благодійного фонду «Пам’ять», групи морської піхоти ММК «Червона Зірка» і Публічного акціонерного товариства «Фармак», провели заходи по урочистому відкритті на фасаді храму «Св. Миколи Чудотворця на водах» меморіальної дошки: «МОРЯКАМ ДНІПРОВСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ФЛОТИЛІЇ, УДОСТОЄНИХ ВИСОКОГО ЗВАННЯ ГЕРОЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ, ЗА ПОДВИГИ ЗДІЙСНЕНІ НИМИ В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЧНОЇ ВІЙНИ 1941-1945 рр.».

      В урочистих заходах прийняли участь представники керівних органів державної влади, посольств іноземних держав, депутати, ветерани війни та праці, військовослужбовці, духовенство, представники громадських організацій, громадяни та учнівська молодь.

 

Дата проведення:  9 травня 2014 року

Час проведення:    11:00-13:00

Місце проведення:  м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 8, Храм «Св. Миколи Чудотворця на водах» (Поділ, район річкового вокзалу)

Засідання громадської організації «Київське військово-історичне товариство» 05 квітня 2014 року

05 квітня 2014 року в Київському міському центрі роботи з жінками при Київській ДА по вул. Мельникова, 20 було проведено загальне засідання «Київського військово-історичного товариства» та Українського благодійного фонду пошуку «Пам’ять».

Тема засідання:

1.   Обговорення результатів діяльності «Київського військово-історичного товариств» та Українського благодійного фонду пошуку «Пам’ять».

2.     Плани робіт організацій на другий квартал 2014 року.

 

Перша частина:

11.00 – 12.30 год. – Початок засідання. Виступи керівників Українського благодійного фонду пошуку «Пам’ять» - голови правління Михайла Криська, «Київського військово-історичного товариства» – голови  ради організації Олександра Чудновця та учасників засідання.

 

Друга частина:

12.30 – 13.15 год. – Нагородження представників громадських організацій та громад за активну участь в пошуково-меморіальній діяльності, громадській роботі та ветеранському русі.

28 грудня 2013 року проведено загальне звітне засідання громадської організації “Київське військово-історичне товариство”

28 грудня 2013 року  в Свято-Ольгінському храмі за дресою м. Київ, вул. Вербицького, 3-г було проведено загальне звітне засідання громадської організації “Київське військово-історичне товариство”, Українського благодійного фонду пошуку “Пам’ять” та Духовно-просвітницької школи “Джерело духовності” 

Мета проведення засідання:

1.     Обговорення результатів діяльності Київського військово-історичного товариства, Українського благодійного фонду пошуку “Пам’ять”, Духовно-просвітницької школи “Джерело духовності” в 2013 році.

2.      Плани робіт організацій на 2014 рік.

3.      Обговорення питань по створенню музейних комплексів композицій.

 

Перша частина

11.00 – 11.15 год. – Молитва (молебень) учасників засідання в Свято-Ольгінському соборі.

 

Друга частина

11.20 год. – початок засідання в приміщенні трапезної кімнати.

Ведучий засідання – намісник храму отець Всеволод.

 

Виступи керівників Київського військово-історичного товариства – голови  ради Олександра Чудновця, Українського благодійного фонду пошуку “Пам’ять” - голови правління Михайла Криська, Духовно-просвітницької школи “Джерело духовності” - директора Юрія Броницького, намісника Свято-Ольгинського собору протиієрея о. Всеволода, намісника Спасо-Преображенського Києво-Межигірського монастиря - Архімандрита Нікона та учасників засідання.

 

Презентація книги істориків-дослідників Андрія Швачко та Мартина Богарта “Ставка Гітлера на Україні” із серії “Тайни «Вервольфу”. Обговорення сюжету книги, архівних документів, використаних при підготовці книги.

 

Презентація моделістом Сергієм Лавриненко моделі річкового монітору “Смоленськ” Пінської військової флотилії (як експонату для музею ПВФ).

 

Третя частина

12.30 – 13.15 год. – Нагородження керівників, представників громадських, релігійних організацій, громад за активну участь в пошуково-меморіальній діяльності, громадській роботі та ветеранському русі.

 

Четверта частина

13.15 – 14.30 год. – трапеза, фотографування.

Подъем монитора «ВИННИЦА» и бронекатера «БКА № 205» в августе-ноябре 2007 года

           Шесть лет тому назад, в августе – ноябре 2007 года члены нашей организации «Киевского военно-исторического товарищества» Александр Чудновец и Сергей Гордиенко, в составе международной экспедиции приняли активное участие в проведении поисковых работ на территории  Белоруссии, по подъему погибших в июле 1941 года на реке Березина кораблей Пинской военной флотилии: монитора «ВИННИЦА» и бронекатера «БКА № 205».

           В состав международной экспедиции организованной Киевской общественной организацией «Товарищество ветеранов разведки ВМФ» вошли белорусские поисковики Шкловского военно-патриотического клуба «Поиск» под руководством Игоря Матюка и председатель Московского клуба историков флота Константин Стрельбицкий. На протяжении 3-х месяцев интенсивных поисковых работ в Светлогорском районе Гомельской области, были обнаружены и подняты останки двух кораблей Пинской военной флотилии монитора «ВИННИЦА» и бронекатера «БКА № 205».

           Останки кораблей были торжественно переданы для экспозиции в Светлогорский историко-краеведческий музей. По итогам экспедиций был снят документальный фильм и проведена международная конференция.

Подробнее: Подъем монитора «ВИННИЦА» и бронекатера «БКА № 205»  в августе-ноябре 2007 года

Поиск

Статистика

Счетчик