"КИЕВСКОЕ ВОЕННО-ИСТОРИЧЕСКОЕ ТОВАРИЩЕСТВО"

     17-18.09.2016 року в урочищі Шумейкове, біля хутора Дрюківщина (15 км від м. Лохвиця), Лохвицького району, Полтавської області пройшла реконструкція легендарного історичного бою Київської оборонної операції осені 1941 року.

      В заходах прийняли участь військово-історичні клуби та групи, з різних міст України, і сусідніх держав Білорусі та Молдови, що реконструюють підрозділи Червоної Армії і Вермахту і підтримують правила проведення заходів, встановлені МГО «Червона Зірка».

Організаторами заходу виступили МГО «Червона Зірка» за підтримки Національного військово-історичного музею України. Учасниками заходів також стали члени громадської організації «Київське військово-історичне товариство». Взяли участь у реконструкції битви, понад 300 бійців-реконструкторів.

       В вересні 1941 року війська Південно-Західного фронту, відходячи з району Києва опинилися повністю оточеними танковими групами Гудеріана і Клейста. Фіналом Київської оборонної операції був бій колони штабу Південно-Західного Фронту в урочищі Шумейкове 20-21 вересня 1941 року. Тут загинув Герой Радянського Союзу, командувач фронтом, генерал-полковник Михайло Петрович Кирпонос. Разом з ним загинули та потрапили в полон сотні командирів і червоноармійців. Лише небагатьом вдалося вижити і вийти з оточення.

Сьогодні, на місці легендарного бою знаходиться величний Меморіальний комплекс, в пам'ять про героїчно загиблих бійців і командирів Південно-Західного Фронту.

 

Дата проведення реконструкції була визначена не випадково. Цей рік об'єднує дві визначні події - 75-та річниця бою в урочищі Шумейкове і 40-річчя відкриття Меморіального комплексу. Починаючи з 1976 року, сюди двічі на рік - 9 травня та 20-21-го вересня з'їжджаються сотні людей. Тому в ці дні Меморіал зібрав понад тисячу учасників реконструкції та глядачів, які приймали участь та спостерігали реконструкцію легендарного бою.

       У День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні поблизу села Борщів, що на Київщині, відбулося перепоховання тіл 21–го невідомого воїна, які загинули у вересні 1941 року під час запеклих боїв у Баришевському районі.

       Останки бійців на місці кровопролитних боїв вересня 1941 року у лісі поблизу станції «Березань» знайшли пошуковці ВГО «Закінчимо війну», яка є одним з структурних підрозділів гуманітарного проекту Збройних Сил України «Евакуація-200»,  пошуковці київських громадських організацій та курсантами Національної академії Служби безпеки України, під час пошукових робіт у травні цього року.

       Участь в скорботних заходах взяв Голова СБ України Василь Грицак, представники Управління цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України, а також Київської обласної та районної влади, громадських організацій, учасники Другої світової війни, воїни-афганці, учасники АТО, місцева громада.

       Після проведення мітинга-реквієма останки воїнів урочисто поховали біля Меморіалу «Баришевський котел» - загиблим захисникам міста-героя Києва під час Другої світової війни, неподалік від села Борщів Бориспільського району.

 

         13 червня 2016 року голова ради громадської організації «Київське військово-історичне товариство» Чудновець О.М., перебуваючи в селі Мала Білозерка Василівського району Запорізької області провів зустріч з головою Малобілозерської сільської ради Вовк С.В. та земляками воїнами - учасниками Антитерористичної операції на Сході України. Було прийнято рішення про створення малобілозерського осередку організації, обговорено питання соціальної допомоги нужденним та подальшої взаємодії в громадській діяльності. Також було вирішено спільно з територіальною громадою села Мала Білозерка виготовити і встановити пам’ятний знак присвяченого пам’яті уродженця Малої Білозерки – полеглого героя учасника АТО старшого лейтенанта Зелінського Гавриїла Вікторовича. Пам’ятний знак планується встановити 14.10.2016 року, на вулиці, де народився та проживав Зелінський Г.В. (колишня вулиця Кірова, з січня 2016 року - вулиця Зелінського). 

              Історична довідка:

       Зелінський Г.В. – старший лейтенант, заступник командира роти з виховної роботи 93-ї окремої механізованої бригади. З початком російської агресії на Сході України, став  волонтером, а пізніше пішов добровольцем в зону бойових дій. Учасник антитерористичної операції, героїчно загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла, так званим «зеленим коридором». Загинув разом з значною частиною бійців бригади. Був ексгумований пошуковцями Місії «Евакуація – 200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 року. Похований 3 квітня 2015 року  в міста Новомосковськ, Дніпропетровської області.

       Указом Президента України № 553/2015 від 22.09.2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Гавриїл Вікторович Зелінський нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

      Вічна пам’ять та слава, йому та всім загиблим воїнам, які віддали своє життя за нашу Батьківщину та її майбутнє! Герої не вмирають, вони житимуть в наших спогадах, добрих справах в ім’я рідної України.

 

        В дні 71-річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні – 10 травня 2016 року на території Спасо-Преображенської обителі милосердя в урочищі Суха, поблизу села Петрівське, Вишгородського району Київської області відбулись жалобні заходи по перепохованню останків червоноармійця загиблого у 1943 році, під час боїв за визволення міста Києва. Останки безіменного воїна були знайдені на території  Спасо-Преображенської обителі милосердя в лютому 2016 року пошуковцями київських громадських організацій.

      15 січня 2016 року відбулось засідання Круглого столу за участю громадських організацій «Київського військово-історичного товариства», Всеукраїнського фонду пошуку «Пам’ять», Київського історико-патріотичного Клубу «Пошук», благодійної організації «Благодійний фонд «Пам’ятка історії кораблебудування монітор «Желєзняков»,Фонду солдатських матерів Шевченківського в м. Києві району та істориків краєзнавці міста та області. На ньому обговорювались питання участі громадських організацій в АТО, а саме: наданні волонтерської допомоги у вигляді медикаментів, продуктів харчування, теплого одягу, предметів санітарії, гігієни та інших предметів побуту. Зосереджувалась увага на участі в військово-патріотичному вихованні молоді, зокрема, в навчальних закладах.

 

      Солдатські матері підтримують участь та допомогу громадських організацій у патріотичному вихованні молоді.За активну участь в пошуковій та волонтерській роботі були вручені пам’ятні нагороди представникам громадських організацій та навчальних закладів.

5 грудня 2015 р. в м. Переяслав-Хмельницький Київської області, громадська організація «Київське військово-історичне товариство», міський пошуковий клуб «Пам’ять 1941 року» за сприянням Переяслав-Хмельницької міської ради провели презентацію монографії “Контр-адмірал Степан Максимович Лялько”.

Степан Максимович Лялько (1904-1976 рр.) - українець, уродженець м. Переяслава, нині Переяслав-Хмельницький Київської області. Військовий діяч, він пройшов нелегкий та славний шлях від рядового матроса до контр-адмірала. Активний учасник другої світової війни, з 1943-1945 рр. - командир 1 бригади річкових кораблів Дніпровської військової флотилії, а з 1947-1949 рр. – командувач цієї ж флотилії, С.М. Лялько беззаперечно - перший контр-адмірал, уродженець Переяслава (Хмельницького) і уже в цьому заслуговує на вшанування його пам’яті!

По результатам презентації було прийнято рішення по встановленню в місті пам’ятного знаку на вулиці Ленінградській, яка рішенням міської ради № 17-77-VIвід 27.08.2015 р. перейменована в вулицю контр-адмірала Лялька.

 

Делегація Київського військово-історичного товариства відвідала також Переяслав-Хмельницький Клуб юних моряків та побувала на місці встановлення в травні 2010 р. пам’ятного Хреста морякам Пінської та Дніпровської військових флотилій.

 

         На тренировочной базе и рекрутингового центра полка Национальной гвардии Украины «Азов» в субботу, 28 ноября 2015 г., была представлена новая боевая машина. Как сообщает «Интерфакс-Украина», «инновационный танк» получил название «Азовец». Разработчики боевой машины отметили, что создание проекта стало возможным благодаря усилиям бойцов полка, а также волонтерам и благотворителям.

        Под руководством Н.М. Степанова, бывшего главного конструктора танкового завода им. Малышева, конструкторское бюро полка Национальной гвардии "Азов" провело глубокую модернизацию танка Т-64 в боевую бронированную машину - причем все начинало делаться в кустарных условиях, практически на руинах завода АТЭК в Киеве, где из ничего был создан полноценный производственный цех со станками и оборудованием.

        Заявленный класс "Азовца" – БМПТ (боевая машина поддержки танков). И сама машина построена надежно, качественно. В Украине уже предпринималась попытка создать БМП на базе танка - БМП-64. Однако построенная на заводе Малышева машина оказалась не доведенной и до серийного производства не дошла. 

        Современная война показала, что главным ресурсом армии являются люди, и сохранение жизней бойцов стало приоритетной боевой задачей. Поэтому в условиях АТО для боевой машины ключевое значение приобрели надежность и живучесть. "Азовец" полностью отвечает этим требованиям.

        Защищенность у "Азовца" от основных поражающих факторов - противотанковых ракет, мин и гранатометов - совершенно беспрецедентная на пост-советском пространстве. Конструкторы за основу взяли танк Т-64, с него сняли башню, и разместили экипаж в бронированной капсуле. На танковую броню смонтировали еще одну броневую коробку, внешнюю, Никаких триплексов - только видеокамеры. Тандемная динамическая защита "Нож" и "Дуплет" закрывает весь корпус и, прежде всего лобовые и боковые проекции, поскольку современные ПТРК типа "Корнет" и "Гермес" российского производства поражают бронеобъект, в том числе и с верхней полусферы. На машине установлено 500 ЭДЗ. Особое внимание уделено противоминной защите. При подрыве на противотанковой мине экипаж гарантированно уцелеет. 

        На танк установлены 2 башни. Одна с двумя авиационными пушками 23 мм ГШ-23 скорострельностью больше 3000 выстрелов в минуту, вторая - ракетная с 2 типами ракет (тип "Стугна" и "Корсар"). Два боевых модуля позволяют операторам иметь сектор обзора на 180 градусов. Также на «Азовце» базируются 2 БПЛА, будет и панорама с тепловизионным каналом. Управляет боевой машиной экипаж из четырех человек.

         БМПТ "Азовец" для Украины необходим. Теперь нужно провести всесторонние полевые испытания машины. И было бы правильно наладить если не крупносерийное, то хотя бы малой серий производство таких боевых машин. Эта техника позволит радикально сократить боевые потери, особенно, если она будет применяться в составе подразделений однотипных машин. Такие БМПТ нужны на фронте, ведь тонкостенные БМП и БТР, которые прошиваются из всех видов оружия, морально и физически устарели. Теперь защита жизни воина - главная ценность.

        Двухбашенный танк "Азовец" создается для боев в городских условиях и может пройти технические испытания с участием госкомиссии уже через месяц. А в 2016 г. может пойти в серийное производство для нужд Нацгвардии и Вооруженных сил Украины.

        В добрый путь! Слава Украине!

       11 листопада 2015 р. в Києві на заводі "Ленінська кузня" був спущений на воду перший з серії малий броньований артилерійський катер (МБАК) "Гюрза-М". Церемонія пройшла за участю секретаря РНБО України О.Турчинова, командувача ВМСУ віце-адмірала С. Гайдука, начальника департаменту озброєння ЗСУ генерал-майора М. Шевцова, директора департаменту озброєння і військової техніки ЗСУ Р. Башинського та президента Асоціації «Укрсудпром» В. Лисицького.

       Контракт на його будівництво між ВМС і "Ленінською кузнею" був підписаний рік тому. Бронекатер проекту 58155 ("Гюрза-М") розроблений миколаївським підприємством "Казенний дослідницько-проектний центр кораблебудування".  Він є подальшим розвитком катерів проекту 58150 ("Гюрза"), дві одиниці яких були побудовані "Ленінською кузнею" у 2004 році для прикордонної служби Узбекистану.

       Перші два катера "Гюрза-М" були закладені ще в жовтні 2012 р. Потім проект був заморожений. Новий контракт між міністерством оборони України і заводом "Ленінська кузня" про будівництво двох артилерійських катерів класу "Гюрза" був підписаний в жовтні 2014 р. За словами О. Турчинова, перша "Гюрза" - це початок процесу відновлення виробництва військових кораблів в Україні. "Довгий час тими, хто розвалював наші ЗСУ, хто руйнував сектор безпеки та оборони, цей проект був заморожений. Тільки зараз ми знову відновлюємо виробництво військових кораблів і саме це перший, але важливий, крок по відновленню військового потенціалу ВМС України", - заявив він. 

       Новий катер планується назвати «Акерман» на честь фортеці, що розташована у Білгород-Дністровському районі Одеської області  і його передадуть Державній прикордонній службі для патрулювання кордонів, участі в рятувальних операціях, антипіратській діяльності, припинення незаконної міграції і контрабанди в акваторії Чорноморсько-Азовського басейну і на річці Дунай, для участі в миротворчих операціях ООН. МБАК класу «Гюрза-М» планується запустити у серійне виробництво для потреб військово-морських сил України. Цей катер відповідає європейським і стандартам НАТО.

 

ХАРАКТЕРИСТИКИ: Водотоннажність - 50,7 тонн; Довжина - 23 м; Ширина - 4,8 м; Осадка - 1,0 м; Силова установка - два дизельні двигуни «САТ 3406Е» компанії «Caterpillar» загальною потужністю 2000 л. с .; Максимальна швидкість ходу - 28 вузлів (52 км/час); Економічна швидкість ходу - 11 вузлів; Дальність плавання - 700 миль; Автономність - 5 діб; Екіпаж - 5 осіб;Катер призначений для виконання завдань в морі і на річці.

 

ОЗБРОЄННЯ: 2 х дистанційно керованих морських бойових модуля БМ-5М.01 «Катран-М» виробництва ДП «Миколаївський ремонтно-механічний завод», що представляють собою варіант бойового модуля БМ-3 «Штурм» для бронетехніки у складі: - 30-мм автоматичну гармату ЗТМ1 - 30-мм автоматичний гранатомет - 7,62-мм кулемет КТ - 2 х ПТУР «Бар'єр» з лазерною системою наведення ПЗРК. Оптико-електронна система управління вогнем.

 

      6 листопада 2015 року в м. Києві на Рибальському півострові в Парку Моряків біля відбулись урочисті заходи присвячені 79-річниці з дня вступу монітора «Желєзняков»до складу Дніпровської військової флотилії  ВМФ СРСР. Заходи були організовані активом благодійної організації «Благодійний фонд «Пам’ятка історії кораблебудування монітор «Желєзняков» та громадською організацією «Київське військово-історичне товариство». На заходах них були присутні члени громадських організацій, моряки ВМСУ, ветерани військової служби та праці. Після урочистого мітингу відбулась церемонія покладання квітів до корабля-пам’ятника монітора «Желєзняков» та пам’ятника морякам Дніпровської військової флотилії.

Історична довідка:

       Монітор «Желєзняков» - низькобортний броньований артилерійський річковий корабель Другої світової війни.«Желєзняков» був побудований на київській судноверфі «Ленінська кузня» в 1936 році (головний з серії шести кораблів побудованих за проектом СБ-37), конструктор Байбаков О.Б. Всі металеві конструкції корабля з'єднувалися по старинці, за допомогою клепки. Названий корабель був на честь балтійського моряка, активного учасника більшовицького жовтневого перевороту 1917 року Анатолія Желєзнякова. 6 листопада 1936 року на моніторі було піднято військово-морський прапор і він вступив до складу Дніпровської військової флотилії.

      У 1940 році з утворенням Дунайської військової флотилії «Желєзняков» увійшов до її складу, флотилія виконувала завдання по охороні державного кордону уздовж берегів Дунаю. В перший же день Великої Вітчизняної війни монітор «Железняков» опинився під ворожим артилерійським вогнем та вступив у бій. Сили противника виявилися переважаючими, «Железняков» з кількома іншими моніторами та бронекатерами опинився в тилу ворога і зміг прорватись з оточення. Під командуванням прославленого командира капітан-лейтенанта Маринушкіна А.С., монітор згодом героїчно захищав українські міста Миколаїв, Очаків, Херсон і Керч.

      До осені 1941 року з п’яти моніторів Дунайської флотилії уцілів лише один - «Желєзняков». Пізніше корабель увійшов до складу Азовської військової флотилії, і його відправили до узбережжя Азовського моря на оборону міст Таганрога і Темрюка. У серпні 1942 році «Желєзняков» здійснив прорив з Азовського моря в район Поті, він увійшов в Керченську протоку, зайнятий німцями, командування зважилося на відчайдушний маневр - зійти з фарватеру, підійти впритул до ворожого берега, під батареї противника і пройти по мінних полях. Монітору вдалося прорватися і дістатися до Поті.

       40 тисяч кілометрів з боями пройшов монітор «Желєзняков» по Дунаю, Південному Бугу, Дону, Кубані, Чорному й Азовському морям. Брав участь у визволенні Болгарії, Румунії та Югославії. На бойовому рахунку моряків монітора 13 знищених ворожих артилерійських і мінометних батарей, до 4 батальйонів живої сили противника, 2 складу боєприпасів, 5 збитих літаків і багато іншого. У яких би пекельних сутичках доводилося брати участь кораблю, він завжди повертався з перемогою, за що отримав в народі назву «невловимого».

      11 березня 1958 року корабель був виведений з бойового складу флоту, роззброєний і перетворений на плавучий склад. 10 вересня 1960 року виключений зі списків суден ВМФ у зв'язку з передачею Дунайському пароплавству для використання в якості плавучого причалу. У 1965 році було прийнято рішення про відновлення монітора, і в 1967 році він був переведений із Ізмаїльського порту в Київ на Рибальський півострів і відновлений на заводі «Ленінська кузня». 10 липня 1967 року легендарний «Желєзняков» було встановлено в Парку Моряків на набережній Дніпра в Києві в якості корабля-меморіала.

      ТТХ корабля. Водотоннажність повна: 263 т, нормальна - 230 т; довжина корабля 51,2 м, ширина 8,2 м, осадка 0,9 м; силова установка 2 х 140 к/с; швидкість ходу 8,3 уз; дальність плавання 3700 миль. Озброєння: 2 х 1-102/45-мм, 3 х 45/46-мм і 2 х 37-мм гармати,1 х 12,7-мм кулемет ДШК і 3 х 7,62-мм кулемета Максим. Екіпаж 72 моряка.

      На цій виставці 14 жовтня 2015 року, уже встиг виступити Петро Порошенко. У своєму виступі він зазначив: «Нам не потрібні іноземні солдати. Українці мають достатньої військової майстерності і сили духу, щоб захистити свою землю від окупантів. Але ми вдячні за оборонну нелетальну зброю, яку нарешті ми почали отримувати з-за кордону».

      Серед представлених експонатів – майже все озброєння, яке виробив Український оборонний комплекс. На місці працював фотокореспондент громадської організації «Київське військово-історичне товариство» Сергій Гордієнко, він зазначив, що найголовнішим експонатом на виставці є прапор України, який знайшли в Іловайську у підбитій техніці.

     Україна 14 жовтня відзначає День захисника України. Його рівно рік тому запровадив президент Петро Порошенко, аби не вшановувати військових в один день з агресором.