8 листопада 2014 року святкування Дня визволення селища Ворзель Київської області від фашистських загарбників.

В рік 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників члени громадської організації «Київське військово-історичне товариство» прийняли участь в святкуванні визволення селища Ворзель від фашистських загарбників. Програма заходів святкування складалась:

· Велопробіг на честь визволення Ворзеля;

· Похід для учнівської та студентської молоді місцями бойової слави Ворзельського підпілля;

· Святковий ярмарок та виставка народних умільців селища;

· Перегляд документально-публіцистичного фільму «Останній герой»;

· Екскурсія по музею історії та культури “Уваровський дім”;

· Урок мужності, майстер-клас з розбирання-збирання зброї;

· Урочистий мітинг та відзначення активістів;

· Козацький куліш та святковий концерт.

Історична довідка:

Діяльність Ворзельського підпілля та визволення Ворзеля

Селище перебувало під окупацією понад 2 роки – з 22 серпня 1941 року до 6 листопада 1943 року. З перших днів окупації в селищі існувала підпільна антифашистська група, причому її організаторами були ворзельські школярі на чолі з В. Нацевичем. Їм тоді було по 14–16 років. Через півроку активної диверсійної діяльності до юних ворзельських патріотів було прикріплено відповідальних з підпільного райкому. З часом кількість членів підпілля зросла до 30 осіб, причому більшість з них були підлітки та юнацтво 15–18 років. Керівництво усією диверсійною та конспіративною діяльністю підпілля здійснював В. Нацевич, якому у 1941 році було всього 14 років. Його накази беззастережно виконували усі члени групи, навіть ті, котрим було вже за 50.

За час діяльності ворзельські підпільники доправили у партизанські загони 60 осіб, 4 станкових кулемети, 8 автоматів, кілька десятків гвинтівок та пістолетів, велику кількість набоїв та гранат; підірвали 3 залізничних мости та 4 ешелони; загітували перехід до партизанів 11 поліцаїв разом з начальником поліції м. Ірпеня Литвином; вбили понад 200 фашистів; виконали багато диверсій – обриви зв’язку на залізниці, розклеювання листівок, саботаж серед населення та ін.

6 вересня 1943 року, за два місяці до приходу радянських військ, фашисти схопили й по-звірячому закатували після відмови видати інших підпільників членів ворзельського підпілля мати та дочку М.В. та Н.О. Білостоцьких, І.С. Ситника та П.І. Трегубова. Також були схоплені та страчені підпільники О.В. Горійчук та О.І. Гурко – вчителі ворзельської школи. Решта підпільників поставили собі за мету помститися за закатованих товаришів, і за першої ліпшої нагоди знищувати фашистів та поліцаїв.

У ніч з 5 на 6 листопада 1943 року бойова група ворзельського підпілля на чолі з В. Нацевичем у кількості 12 бійців-підлітків та 10 мешканців Кичеєвого напала із засідки на барак, що знаходився на території санаторію «Зірка» неподалік нинішнього монументу на честь заснування Ворзеля (флюгер-паротяг), де був розквартирований загін власівців кількістю 150-200 осіб. Саме вони перед цим здійснили 6 вересня жахливу страту підпільників. Напіводягнені власівці побігли вулицями Ворзеля в бік Кичеєвого. За ними гналися підпільники. Власівці добігли до поодинокого будинку на полі неподалік кичеївського цвинтаря, залягли й зайняли оборону. Саме у цьому будинку два місяці тому вони катували М.В. та Н.О. Білостоцьких. Тут і відбувся бій, у якому підпільники знищили весь загін власівців, а семерих забрали у полон, перевели через лінію фронту, яка проходила вже неподалік Ворзеля, і здали командуванню 1-го Гвардійського окремого кавалерійського дивізіону 1-го Червонопрапорного корпусу ім. Г.І. Котовського.

Підпільники також передали відомості про стан справ у селищах Ворзель, Кичеєво та селах Михайлівці-Рубежівці, Козинцях та Діброві-Ленінській і повернулися до Ворзеля. За звітом командира цього військового підрозділу І.Х. Остапенка «бойова група на чолі з В. Нацевичем дезорганізувала оборону німців, що дало можливість врятувати ці населені пункти, які повинні були бути повністю знищені власівцями під час відступу».

6 листопада 1943 року вищеназвані населені пункти були без бою зайняті радянськими військами. Таким чином, ворзельські підпільники-підлітки врятували населення Ворзеля, Кичеєво, Михайлівки-Рубежівки, Козинців та Діброви-Ленінської від повного знищення.

Одразу після звільнення члени підпільної організації Мороз Ю.І. та Терехов В.Ю. пішли до лав діючої армії і полягли у боях з фашистами, а багато членів Ворзельського підпілля, які були молодші за віком, стали бійцями Ворзельського загону винищувального батальйону громадського порядку Києво-Святошинського РВ МВС (ком. В. Нацевич). Вони знешкодили 40 зрадників, дезертирів та фашистських диверсантів.

У 1945 році ворзельських підпільників було нагороджено: медаллю «За відвагу» – Білостоцька Н.О. (посмертно), Горак В.В., Горійчук О.В. (посмертно), Гурко О.С. (посмертно), Копачевський Е.І., Ситник І.С. (посмертно); медаллю «За бойові заслуги» – Анохін М.І., Зубко О.С., Левандовський І.І., Махов М.О., Мороз Ю.І., Находов Ф.В., Терехов Ю.Ю. (посмертно), Терехов В.Ю.