80-а річниця з дня підняття військово-морського прапора на моніторі «Желєзняков»

06 листопада 2016 року на території Парку Моряків в місті-герої Києві відбулись урочисті заходи, присвячені 80-й річниці з дня підняття військово-морського прапора на моніторі «Желєзняков» (день народження корабля) та 73-ї річниці визволення міста-героя Києва від нацистських загарбників.

На урочистих заходах були присутні представники керівних органів державної та місцевої влади, народні депутати, ветерани війни та праці, військовослужбовці, духовенство, громадяни та учнівська молодь.

Організаторами заходів виступили Громадська організація «Київське військово-історичне товариство», Благодійна організація «Благодійний фонд «Пам’ятка історії кораблебудування монітор «Желєзняков», Всеукраїнський благодійний фонд пошуку «Пам’ять», МГО «Київський клуб «Червона Зірка» ВІГ Морська піхота Пінської (Дніпровської) військової флотилії та військові ветерани м. Києва.

Історія корабля:

«Желєзняков» — головний з серії з шести річкових моніторів, побудованих у 1934–1937 роках на заводі «Ленінська кузня» в Києві для Дніпровської військової флотилії. Проект СБ-37 був розроблений конструкторським судно-механічним бюро заводу на чолі з О. Б. Байбаковим і М. М. Бойко.

Корпус моніторів замовлення СБ-37 — цільноклепаний, з прямими бортами і плоским подвійним дном. Корма з двома тунелями, закінчувалася транцем. Довжина корпусу 50,0 м, ширина — 8,0 м, але відбійний брус шириною 11 см і кринолін, який захищав стерно збільшували найбільші розміри корабля до 51,2×8,22 м. Висота борту — 2,1 метри від 10-го до 100-го шпангоута, поступово зменшується до 1,6 метри від 10-го шпангоута в ніс. Осадка склала 0,885 м при водотоннажності 272/286 тон. Корпус ділився водонепроникними перегородками на 13 відсіків, в яких розміщувалися всі службові і житлові приміщення. На верхній палубі знаходилося тільки озброєння.

В силуеті «Желєзнякова» домінує башта головного калібру — броньована дев'ятигранна споруда з двома гарматами 102-мм артустановки МК-2-4 (Б-18). Восьмигранна бойова (ходова) рубка висотою 2 метри нерухомо закріплена на 750-мм трубі, що проходить від днища через башту головного калібру. Усередині труби — трап, яким через прорізані в трубі лази можна потрапити з рубки в башту головного калібру або в трюм. На кормовій стінці башти закріплений броньований далекомірний пост, додатково підтримуваний двома укосами. Потрапити в далекомірну рубку з триметровим далекоміром ДМ-3 можна тільки через лаз з башти головного калібру. А на даху бойової рубки обладнаний сигнальний сигнальний місток з 60-см прожектором, за яким розташована фок-щогла з марсовим майданчиком. Висота башти без бойової рубки 2,76 м, по даху далекомірної рубки — 3,92 м. Відстань від лобової до кормової стінки башти 3,75 м.

Грот-щогла на кормовій переборці 9-го відсіку. Обидві щогли могли вручну завалюватися при проході мостів. В носу і кормі — гарматні середнього калібру (2×1 45-мм баштові установки 41К) і кулеметні (2×1 7,62-мм кулемети Максим) башти. Підпалубні відділення носової та кормової кулеметних башт додатково захищені паливними і водяними цистернами по бортах корпусу. Зенітне озброєння — дві 37-мм установки 70К і 7,62-мм кулемет на турелі.

Монітор «Желєзняков» був закладений на київській судноверфі «Ленінська кузня» 25 листопада 1934 року. Спущений на воду 25 листопада 1935 року. Військово-морський прапор піднятий 6 листопада 1936 року. Увійшов до бойового складу флоту 27 жовтня 1936. Включений до складу Дніпровської військової флотилії. У 1940 році переданий до Дунайської військової флотилії.

У перший же день німецького вторгнення 22 червня 1941 року, патрулюючи державний кордон на Дунаї, монітор потрапив під артилерійський обстріл противника. О 4.15 22 червня «Желєзняков» здійснив перший гарматний залп по противнику, обстрілявши ворожий корабель. У першому бою, що тривав майже весь день, артилерією монітора була знищена одна артилерійська батарея і збитий ворожий літак.

Монітор «Желєзняков» відзначився тим, що до осені 1941 року з шести моніторів Дунайської флотилії уцілів лише він один, інші п'ять кораблів були підірвані власними командами. В перші дні війни корабель підтримував вогнем дії військ уздовж Дунаю. Разом з групою кораблів монітор опинився в тилу противника, однак, незважаючи на всі перешкоди, «Желєзнякову» вдалося вирватися і вийти у відкрите море: 9 липня прорвався в Ізмаїл, 19 липня — в гирло Дунаю і 20 липня прибув до Одеси. У серпні 1941 року брав участь в обороні Миколаєва, Херсону і Очакова. 25 серпня перейшов до Криму.

25 жовтня 1941 року «Желєзняков» здійснив перехід до Камиш-Бурунської бухти. 21 листопада включений до складу Азовської військової флотилії. У жовтні — листопаді 1941 року брав участь в обороні Керчі, в липні 1942 року обороняв Ростов-на-Дону і Азов, а в серпні 1942 року — гирла Кубані і Темрюка. У серпні 1942 року монітор здійснив прорив з Азовського моря в Поті прорвавшись через Керченську протоку, що контролювалася німцями: корабель звернув з фарватеру, приховано підійшов впритул до ворожого берега і під вогнем батарей противника пройшов по мінних полях. Незважаючи на отримані пошкодження, 3 вересня 1942 року «Желєзняков» дістався до Поті. 14 жовтня 1942 року монітор «Желєзняков» був зарахований до складу Чорноморського флоту.

До серпня 1943 року монітор знаходився в ремонті. 26 лютого 1943 знову переведений до складу Азовської флотилії, а 13 квітня 1944 — до складу Дунайської флотилії і 30 серпня 1944 року прибув у Ізмаїл. Брав участь у визволенні Румунії, Болгарії, Югославії. За час війни пройшов 40 тисяч кілометрів. На бойовому рахунку має 13 знищених артилерійських і мінометних батарей противника, 4 батальйони піхоти, 2 склади боєприпасів тощо.

1 грудня 1955 року знов включений до складу Чорноморського флоту. 11 березня 1958 виведений з бойового складу, роззброєний і перетворений на плавучий склад. 10 вересня 1960 року виключений зі списків суден ВМФ у зв'язку з передачею Дунайському пароплавству для використання як плавпричал.

У 1965 році на прохання громадських організацій і колективу заводу «Ленінська кузня» було прийняте рішення про відновлення монітора як пам'ятника-меморіалу. За сприяння головнокомандувача ВМФ, а в роки війни командувача дунайської військової флотилії, адмірала флоту Сергія Георгійовича Горшкова корпус корабля був переданий «Ленінській кузні». Заводський музей також отримав від ВМФ усе оригінальне озброєння і обладнання проекту СБ-37, необхідне для повного відновлення монітора. Перегін корабля з Ізмаїльського порту і його реставрація здійснювалися за активної участі одного з колишніх командирів корабля — Кузнєцова — і ветерана заводу, майстра-такелажника Щербакова. 30 червня 1967 року «Желєзняков» був встановлений на постамент в Парку Моряків на набережній Дніпра в Києві. Зовнішній вигляд і оснастка монітора відновлені в тому вигляді, в якому корабель здійснював колись ратні подвиги. Офіційне відкриття корабля-меморіалу на честь його екіпажу відбулося 10 липня 1967.

Рішенням Київського міськвиконкому № 159 від 27 листопада 1970 року корабель-меморіал «Монітор „Желєзняков“» отримав охоронний статус. Нині пам'ятник екіпажу монітора «Железняков» — пам'ятка історії національного значення (ідентифікаційний номер пам'ятки у томі «Київ» Зводу пам'яток № 432.2).