"КИЕВСКОЕ ВОЕННО-ИСТОРИЧЕСКОЕ ТОВАРИЩЕСТВО"

«Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна державою» – Михайло Грушевський.

 

Причини катастрофічного зубожіння українського народу треба шукати у поруйнованих зв’язках наступності поколінь, в страшному нищенні історичної пам’яті, правди, у викоріненні українських культурних надбань та традицій, в культивуванні вірусу безпам’ятства, у сфері потравмованої моральності, духовності великої європейської нації. Адже всі насущні проблеми, починаючи від безпеки та корупції, і закінчуючи екологічними та соціальними негараздами, несуть в собі моральний аспект, без врегулювання якого не вийде нічого! Саме тому Міжнародна громадська організація «Об’єднана Рада Українського та зарубіжного козацтва» спільно з Українським благодійним фондом пошуку співвітчизників «Пам’ять» та Київським військово-історичним товариством за підтримки Української Православної Церкви Київського Патріархату, Київської православної богословської академії ініціювали відродження історичної пам’яті, відбудови славетної знакової історичної пам’ятки – Києво-МежигірськогоСпасо-Преображенського козацького монастиря.

 

Пам’ять про мертвих оберігає живих… Розпочали роботу з великого установчого Форуму, який відбувся у Михайлівському Золотоверхому соборі 15 червня 2015 р. Засідання круглого столу «Києво-Межигірський Свято-Преображенський козацький монастир: питання відродження історико-культурної спадщини» відкрив вітанням і добрим напутнім словом Віталій Клос – доктор церковно-історичних наук, професор, завідувач кафедри церковної історії, проректор із наукової роботи Київської Православної Богословської Академії УПЦ КП. Всі доповідачі зійшлися на думці про виключну роль і особливе значення Межигірської духовної святині, яка упродовж століть слугувала духовним осердям українства.

 

Заснований Києво-МежигірськийСпасо-Преображенський монастир візантійськими ченцями ще у 988 році (на 74 роки раніше за Києво-Печерську Лавру) став, окрім всього, усипальницею давньоруських князів (тут відспівували Ярослава Мудрого та ін.). Дуже поруйнований зайдами хана Менглі-Гірея, Монастир починає відбудовуватися у межах своїх прав і вольностей у 1520 році (землі України у той час перебувають у складі Литовської держави). У козацьку добу Монастир слугував духовним оплотом козацької держави та притулком для літніх лицарів слави, які гартували у боях українську державність, а також – місцем останнього спочинку для духовних осіб високого сану та відомих історичних персоналій (Євстахій Гоголь – прадід М. Гоголя та ін.). Існує історична версія, що видатний козацький ватажок Семен Палій спочив у цій обителі. У години наскоків татар саме за міцними і надійними стінами цієї твердині рятувалися мешканці околиць, а у мирний час тут творилася молитва та розвивалася українська писемність. З іменем імператриці Катерини ІІ пов’язують величезну пожежу, яка зчинилася у Монастирі напередодні її візиту (не виключено, що сталося лихо за її вказівкою або навіюванням). Двічі на цю благословенну землю ступав Великий Кобзар.

У 1843 р. світ побачив малюнок цієї святині, виконаний рукою Тараса, а вже на засланні в Орській фортеці в 1847 році ним була написана поема «Чернець» за історичними переказами про кончину на цих обширах козака Семена Палія та про безпам’ятство нас, українців – «дітей ледачих». А ось черговий етап відродження цієї унікальної святині пов’язують з відкриттям тут рідкісних каолінових глин та започаткуванням розвитку гончарного промислу. Кривавою сторінкою вписана в історію Монастиря радянська доба, адже тут під час відвідин кращі українські митці творили свої високохудожні шедеври. Серед видатних імен Лесь Курбас, Олександр Довженко, Остап Вишня, Володимир Сосюра, Михайло Бойчук і геніальний невідомий сучасникам Василь Седляр – художник світового рівня, розстріляний ілюстратор Шевченківського «Кобзаря» (1931 р.), керуючий Межигірського художньо-керамічного технікуму (1923-1928 рр.) та Технологічного інституту кераміки і скла в Межигір'ї (1928-1930 рр.).

 

1935 рік став точкою відліку у часі тотальної руйнації і знищення Києво-МежигірськогоСпасо-Преображенського монастиря, аж до захоплення і відчуження у держави цих земель разом з монастирським комплексом під свою власну резиденцію Януковичем. З огляду на складність проблем, пов’язаних із поверненням цієї історичної святині у народну власність, а також організації подальшого відродження і відбудови монастирського комплексу, пропозиції учасників Форуму охопили надзвичайно широкий спектр питань. Так, Верховний отаман МГО «Об’єднана Рада Українського та зарубіжного козацтва» Олександр Левандо, зважаючи на унікальність та значущість цієї історичної пам’ятки, запропонував порушити питання українськими урядовими структурами про включення її до реєстру об’єктів світового значення, що перебувають під охороною ЮНЕСКО. І. П. Вікован – директор Національного музею-заповідника «Битва за Київ в 1943 році» вказав на потребу перетворення відбудованого Монастиря і відповідного музейного комплексу у центр релігії і духовності, своєрідну українську туристичну «мекку».

Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Всеволод Івакін наголосив на необхідності негайного проведення ретельних археологічних досліджень на монастирських землях, систематизації та наукового опрацювання нових і вже відомих тамтешніх знахідок, що датуються пізньо-трипільським часом (понад 3 000 років) та ін. Олена Бреяк – завідувач відділу краєзнавства Київського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини Управління культури КОДА зауважила, що після врегулювання земельних питань, невідкладно треба подбати про надання цьому релігійно-історичному комплексу статусу Національної пам’ятки, оскільки ці землі є осердям осі, де історично творилася українська держава, складався український етнос. Фахівець Інституту історії НАН України (к.і.н.) Герасименко Неля Олексіївна зауважила на потребі досконалого наукового вивчення й оцінці історичного боку питання, зокрема ролі Межигірського монастиря – духовної опори українського народу у визвольному русі XVI-XVII століття. Окрім того, цей об’єкт цікавий і своїми скарбами (учені вважають, що територія монастиря колись була дном моря, і тут обов’язково є поклади бурштину). А у ХІХ ст. тут було знайдено безцінний скарб – колекцію прикрас ІІІ ст. н.е. Головною думкою у виступі Миколи Сакади – к.і.н. Інституту філософії НАН України прозвучало те, що при побудові філософського концепту національної ідеї не повинен випасти сегмент освіти, а напрацювання, здобуті у ході відродження і відбудови Києво-МежигірськогоСпасо-Преображенського монастиря мають бути включені до стратегії Національної освіти в Україні.

Представник (радник) Міжпарламентського співробітництва ООН у ВРУ, представник Українського відділення фонду ЮНЕСКО Олексій Федорович Рижков запропонував програму дій Форуму, починаючи від алгоритму щодо повернення монастирських земель у народну власність, до процедури підготовки відповідних подань для набуття належного статусу і заповідного режиму Межигірським монастирським комплексом таорганізацію і врегулювання фінансових питань, а також – питань співпраці з органами державної влади всіх рівнів.

Сипливий Іван Олександрович – член ГШ МГО МГО «Об’єднана Рада Українського та зарубіжного козацтва» зупинився на питаннях залучення вітчизняних і міжнародних громадських козацьких організацій на засадах правонаступництва українського козацтва до даної справи. Оскільки Межигірський козацький (військовий) монастир був релігійним (духовним) центром Запорожського козацтва, прозвучала пропозиція про потребу відродження Монастиря як благодійного реабілітаційного центру учасників АТО.

Крисько Михайло Олексійович – заступник Верховного отамана МГО «Об’єднана Рада Українського та зарубіжного козацтва», голова правління УФП «Пам’ять» поінформував громаду про проведену величезну роботу з повернення імен та виявлення місць поховання загиблих воїнів Великої Вітчизняної (Другої Світової) війни, і водночас наголосив на нагальній потребі в об’єднанні не лише козацьких громад, а й релігійних конфесій перед загрозою втрати Україною суверенітету і державності.

Магістр держуправління, член НСЖУ Олександра Виноградова сказала, що зважаючи на прогалини в історичних знаннях українства, пов’язані з багатовіковою російською експансією, Форум має діяти активно, а надійною вакциною (щепленням) проти безпам’ятства українців має стати звуження сфери релігійного впливу окупанта. Цього можна досягти якраз через відродження таких національних духовних святинь як Межигірський козацький монастир.

Лосіцький Юрій Георгійович – архітектор з відродження святих храмових споруд, член Національної спілки архітекторів України продемонстрував низку відтворених світових пам’яток історії та архітектури, навів декілька яскравих прикладів порятунку унікальних об’єктів «з попелу», лише за фундаментами споруд, які збереглися, наголошуючи, що маємо великі шанси відбудувати і свою святиню.

В обговоренні також взяли участь Л. П. Ільчук – активіст благодійного фонду «Покоління»;

А.П. Крисько – заступник керівника Київського військово-історичного товариства; П.І. Сінько – відповідальний працівник Національного музею-заповідника «Битва за Київ в 1943 році», В.М. Падалка – член ГШ МГО МГО «Об’єднана Рада Українського та зарубіжного козацтва»; О.В. Мірошніченко – активіст ТОВ ТАМ «Ю. Лосицький»; Протоієрей Богдан Николин – настоятель храму Св. Володимира м. Вишгород, Д.В. Торахкотелик – народний комендант сучасного комплексу «Межигір’я», П.Л. Олійник – працівник охорони «Межигір’я»; Дмитро Пірка та Володимир Пісоцький – активісти ВО МБФ «Білий Спас». Форум ухвалив Резолюцію (додається).

 

 

РЕЗОЛЮЦІЯ

 учасників засідання Всеукраїнського Форуму «Києво-МежигірськийСпасо-Преображенський козацький (військовий) монастир: питання відродження історичної культурної спадщини» від 15 червня 2015 року Ми, учасники круглого столу, визнаючи:

- унікальність Києво-МежигірськогоСпасо-Преображенського монастиря як національної святині, гідної уваги всієї України;

- духовно-історичну місію Києво-МежигірськогоСпасо-Преображенського монастиря на рівні Києво-Печерської Лаври, Михайлівського Золотоверхого монастиря (відродженого вже за часів незалежності) та інших релігійних святинь;

- сакральне значення Межигірського Спасо-Преображенський монастиря як символу України та козацької гідності і слави (історія Межигірського козацького (військового) монастиря тісно пов’язана з українським козацтвом, з іменем Б.Хмельницького, І. Виговського, П.Тетері, П. Дорошенка та іншими видатними постатями). Тут знаходяться могили наших славних предків. І тільки через відродження духовності, через повагу до історичної пам'яті можна побудувати гідне, процвітаюче суспільство. Мусимо спокутувати байдужість і ліквідувати злочинні наслідки приватного будівництва у Межигір’ї на козацьких могилах різного часу поховання. Це особливо актуально під час війни за незалежність, що триває на Сході України, а саме – особливе значення пам'ятки такого масштабу для підняття духу та відродження державності вкрай важливе;

- суспільну цінність та державотворчу значущість Межигірського Спасо-Преображенський монастиря, який у важкий для України час може стати духовною опорою українського народу (як це було упродовж XVI–XVII ст.), символом національної гордості, української лицарськоїслави і нескореності та сподіваючись, що:

- відродження козацького монастиря значно сприятиме об’єднанню Українського козацтва, всіх релігійних конфесій в Україні, на чолі з українським православ’ям, мирному порозумінню між громадянами Сходу України, АРК та представниками всіх народів і національностей, що населяють українську землю. Оскільки, ми не маємо права змарнувати цей шанс для України, а бездіяльність та безпорадність осудить не лише народ, а й Бог;

- тільки козаки під орудою гетьманів, отаманів Українських козацьких організацій можуть показати приклад об’єднання українського народу у національно-визвольних змаганнях, а тому звертаємося з проханням:

- до Президента України Петра Порошенка взяти до уваги громадську ініціативу щодо актуальності відродження і відбудови Києво-МежигірськогоСпасо-Преображенського монастиря як національної святині, а також сприяти її реалізації;

- до Голови Київської обласної державної адміністрації Володимира Шандри вивчити можливість співпраці з громадським активом Форуму та депутатами Київської обласної Ради для розробки, затвердження та реалізації комплексу Заходів з відродження території Межигір’я та повернення цієї унікальної пам’ятки до скарбниці духовних надбань українського народу (створити (оновити) міжвідомчу робочу групу з відродження Києво-Межигірського козацького монастиря; розробити проект (кошторис) відновлення комплексу історичних споруд та інших пам’яток у межах Києво-Межигірського козацького монастиря; підготувати проект постанови (розпорядження) Кабінету Міністрів України щодо відбудови Межигірського козацького (військового) монастиря); підготувати проект Угоди між Київською обласною державною адміністрацією та фінансовими установами (Світовою Українською Громадою (діаспорою), Українським відділенням фонду ЮНЕСКО, про проведення донорської конференції із залучення необхідних інвестиційних коштів згідно узгодженого кошторису для відбудови Межигірського козацького (військового) монастиря);

- до Української Православної Церкви Київського Патріархату, Українського відділення фонду ЮНЕСКО взяти участь у проектних роботах та посильному фінансуванні будівництва Києво-Межигірського козацького монастиря;

- до Кабінету Міністрів України, Міністерства екології та природних ресурсів та Міністерства культури України щодо підготовки відповідних подань до ВРУ з метою врегулювання у правовій площині питання про повернення у державну власність території Межигір’я, відведення земель та надання Києво-Межигірському монастирському комплексу статусу Національного історико-культурного заповідника (хоча б філіалу Вишгородського історико-культурного заповідника) з внесенням до Державного реєстру нерухомих пам'яток (терміново!), а також підготовки відповідної документації та дозволів на створення на його території ряду музеїв (археології, історії, декоративно-прикладного мистецтва, скарбів та коштовностей, козацької слави та ін.);

- до очільників українських конфесій і церков докласти всіх зусиль до подолання розділення Православ’я в Україні задля створення єдиної Помісної Української Православної Церкви;

- до громадськості України стати на захист вітчизняної історичної спадщини, зберегти та відродити для наступних поколінь найцінніші національні духовні святині.

Учасники Форуму переконані, що відродження Києво-МежигірськогоСпасо-Преображенського монастиря стане символом відродження національної слави, миру і порозуміння між народами в Україні. Спільними зусиллями Межигірський монастир буде відроджено!

Об’єднаємо козаків, православ’я – збережемо Україну!

Запрошуємо до співпраці!

Михайло Крисько – головаУкраїнського благодійного фонду пошуку співвітчизників «Пам’ять»